Ключові слова: корупція, культурна спадщина, нецільове використання коштів, культурні проєкти, довіра громадськості, антикорупційні стратегії, доброчесніть, Україна.
Abstract. The article provides an in-depth study of corruption phenomena in the cultural sector of Ukraine, specifically examining its scale and impact on the development of national cultural heritage, as well as on public trust in state institutions. Corruption inthe cultural sector poses a serious threat to the effective functioning of cultural institutions, negatively affecting social development and undermining national identity. One of the key aspects of the study is the identification of the most common formsof corrupt activities, such as the misuse of budgetary funds, non-transparent tender procedures, and the so-called «cultural nepotism,» which involves giving preferential treatment to close associates during the distribution of financial resources and appointments. The article also focuses on legal mechanisms for combating corruption, which include both international and national regulatory frameworks. Particular attention is paid to the analysis of the United Nations Convention against Corruption, ratified by Ukraine, and the Law of Ukraine «On Prevention of Corruption,» which serves as a fundamental document in shaping anti-corruption policy at the national level. These legislative acts establish important standards for transparency and accountability in the management of public resources, including funds allocated for the support and development of cultural projects. In addition to analyzing specific cases, the article substantiates the need for legislative reforms to strengthen control over the use of financial resources allocated for cultural projects, as well as for engaging the public in active efforts to combat corruption. The article highlights the importance of increasing the accountability of officials responsible for managing cultural institutionsto ensure transparency and efficiency in their operations. In conclusion, the article outlines prospects for the development of anti-corruption strategies in Ukraine’s cultural sector, which will contribute to the preservation of national cultural heritage and the efficient use of public resources.
Keywords: corruption, cultural heritage, misuse of funds, cultural projects, public trust, anti-corruption strategies, Ukraine.
Постановка проблеми. Проблема корупції у сфері культури України є надзвичайно актуальною та важливою як з наукової, так і з практичної точки зору, оскільки вона глибоко вкорінена у структурі державних та культурних установ, що підтверджується численними кримінальними справами, які стосуються організацій, підпорядкованих Департаменту культури Київської міської державної адміністрації. Корупційні прояви в культурній сфері не лише підривають довіру громадськості до державних інституцій, але й суттєво впливають на збереження та розвиток національної культурної спадщини, ускладнюючи підтримку культурних ініціатив та зменшуючи доступ громадян до культурних цінностей. Усі ці зловживання, включно з хабарництвом та маніпуляціями з фінансовими ресурсами, призводять донеефективності роботи культурних інституцій, руйнують їх доброчесність та поглиблюють недовіру до державних структур. Зокрема, зловживання владою, нецільове використання державних ресурсів та інші форми корупційної діяльності вимагають системного підходу для їх викорінення, адже без цього культурний розвиток країни зазнає серйозних перешкод. Таким чином, вирішення проблеми корупції у культурному секторі є важливим завданням як для збереження культурної спадщини, так і для підвищення ефективності функціонування культурних інституцій, що неможливо без удосконалення законодавчої бази та посилення громадського контролю за використанням державних ресурсів.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Питання корупції у сфері культури України є недостатньо дослідженим у науковій думці, що потребує глибшого аналізу з огляду на його значущість для культурного та суспільного розвитку країни. В наукових працях, присвячених загальним аспектам боротьби з корупцією, відсутня систематична увага до культурної сфери як специфічної галузі, що піддається корупційним ризикам. Деякі дослідники аналізують корупцію в освіті та інших секторах державної служби, зокрема в навчальних посібниках, що стосуються запобігання і протидії корупції [10], проте в культурному контексті ці питання часто залишаються поза увагою. Важливі міжнародні документи, такі як Конвенція ООН проти корупції [2] та Європейська конвенція про боротьбу з корупцією [7], окреслюють загальні підходи до боротьби з корупцією, які можуть бути застосовані і до культурної сфери, проте специфічних аспектів щодо культури у цих документах не розглянуто. Національні дослідники зосереджуються на теоретичних і прикладних аспектах корупції в Україні, як це відображено у роботах, присвячених правовим питанням запобігання корупції [12], а також питанням організації контролю та антикорупційних механізмів [6], однак недостатньо уваги приділено практикам зловживань саме у сфері культури, що є значною прогалиною у дослідженнях.
Метою статті є дослідження сутності та масштабів корупційних явищ у сфері культури України, а також аналіз правових та організаційних механізмів боротьби з ними, зокрема в контексті міжнародних і національних нормативних актів.
Виклад основного матеріалу. Корупційна діяльність у сфері культури України набуває дедалі більшої ваги на державному рівні, про що свідчить низка кримінальних справ, порушених проти установ, що входять до структури Департаменту культури Київської міської державної адміністрації. Як зазначив заступник директора департаменту культури - начальник управління економіки та фінансів КМДА Геннадій Яворовський, «майже покожному підприємству, яке входить до департаменту культури, порушено кримінальну справу». З його слів, лише у 2021 році команда департаменту під керівництвом Яни Барінової здійснила масштабні перевірки підвідомчих установ, що виявили численні фінансові порушення. Це є частиною антикорупційної стратегії, яка була спрямована на злам схем, що існували протягом останніх семидесяти років. Перевірки, зокрема, стосувалися діяльності таких установ, як КП «Київкінофільм» та Мала опера в Києві, де були виявлені серйозні фінансові зловживання [11].
Цей приклад є лише одним із багатьох свідчень того, що корупція у сфері культури є поширеною проблемою, яка потребує систематичного підходу для її вирішення. Інформація про фінансові порушення на суму 3,6 млн грн у відділі освіти, культури, туризму, молоді та спорту Чигиринської міської ради також підтверджує масштабність проблеми в різних регіонах України [9].
Корупція в культурному секторі не лише підриває довіру громадськості до державних інституцій, але й негативно впливає на збереження та розвиток національної культурної спадщини, ускладнюючи підтримку культурних ініціатив та обмежуючи доступ громадян до культурних цінностей. У правовому контексті боротьби з корупцією в культурній сфері важливу роль відіграють як міжнародні, так і національні нормативні акти, а також діяльність антикорупційних органів [6].
Одним із ключових міжнародних документів, який визначає стандарти для боротьби з корупцією, є Конвенція ООН проти корупції, прийнята у 2003 році та ратифікована Україною у 2006 році, що стало значним кроком у розвитку національного антикорупційного законодавства. Відповідно до положень Конвенції, держави-учасниці зобов’язані впроваджувати комплексні антикорупційні заходи, спрямовані на підвищення прозорості та підзвітності в державному і приватному секторах, зокрема в культурній сфері. Стаття 9 Конвенції передбачає обов’язковість публічного розголошення інформації щодо процесів прийняття рішень, пов’язаних з управлінням державними ресурсами, зокрема тими, що виділяються на підтримку культурних ініціатив [7].
Крім того, важливим міжнародним документом є Європейська конвенція про боротьбу з корупцією, прийнята Радою Європи у 1999 році, яка встановлює правові вимоги до держав-учасниць щодо покарання за хабарництво, відмивання грошей, незаконне збагачення та інші форми корупційних правопорушень, які можуть виникати в культурному секторі [2].
В Україні основою антикорупційного законодавства є Закон «Про запобігання корупції», прийнятий у 2014 році, який передбачає систему заходів щодо попередження корупції у всіх державних установах, включаючи ті, що опікуються культурною сферою [4]. Одним із ключових положень цього закону є створення Національного агентства з питань запобігання корупції, яке здійснює контроль за дотриманнямантикорупційних вимог державними службовцями, зокрема тими, що працюють у сфері культури, шляхом моніторингу їх фінансових декларацій, що дозволяє виявляти незаконне збагачення та інші корупційні ризики [9].
Закон України «Про державну службу» також відіграє важливу роль у боротьбі з корупцією, оскільки він зобов’язує державних службовців уникати конфлікту інтересів при виконанні своїх обов’язків, зокрема при розподілі фінансування культурних проектів та субсидій [3]. Порушення цих норм тягне за собою адміністративну і кримінальну відповідальність, що сприяє зміцненню правопорядку та підвищує доброчесність у сфері культури.
Закон України «Про культуру», прийнятий у 2010 році, встановлює правові основи діяльності культурних установ та визначає норми прозорості фінансування і управління у цій сфері, зобов’язуючи державні органи публічно звітувати про використання бюджетних коштів, що є важливим інструментом у запобіганні корупційним правопорушенням [5].
Корупційні прояви у сфері культури можуть набувати різноманітних форм, включаючи неправомірне використання державних ресурсів, хабарництво при видачі дозволів на проведення культурних заходів, привласнення або нецільове використання коштів, що призначені для фінансування культурних проектів, а також маніпуляції під час конкурсних відборів на отримання грантів. Одним із найбільш поширених видів корупційної діяльності в цій сфері є так зване «відкатне» фінансування, коли частина державних коштів повертається посадовцям у вигляді хабарів за укладання контрактів або прийняття рішень на користь певних осіб чи організацій, що дозволяє зловживати державною власністю та сприяє поглибленню корупційних ризиків [12].
Корупція у сфері культури України є однією з найбільш гострих проблем, що суттєво впливає на розвиток суспільства та ефективність функціонування культурних інституцій. Оскільки культурний сектор є важливою складовою суспільного життя, який сприяє формуванню національної ідентичності, збереженню культурної спадщини та забезпеченню культурного розвитку, поширеність корупційних практик у цій галузі значно підриває довіру суспільства до державних інституцій, а також негативно впливає на реалізацію культурних проектів і ефективність використання державних ресурсів.
Основними формами корупційної діяльності в культурній сфері є нецільове використання бюджетних коштів, зловживання владою, непотизм, а також різні види шахрайства, спрямовані на незаконне збагачення через управління культурними установами та проектами. Дослідження показують, що корупційні схеми найчастіше виникають під час розподілу державних коштів, особливо під час проведення культурних заходів або реставраційних робіт, де відсутність прозорості сприяє зловживанням і розкраданню коштів [6].
Корупція в культурній сфері має багатогранний характер і проявляється у різних формах залежно від конкретних умов та обставин. Однією з найпоширеніших проблем є те, що значна частина бюджетних коштів, виділених на розвиток культури, використовується не за призначенням, що значно посилюється непрозорими тендерними процедурами та відсутністю ефективного контролю за використанням ресурсів. Наприклад, кошти, що спрямовуються на проведення культурних заходів або реставрацію історичних пам’яток, нерідко стають об’єктом зловживань, коли чиновники або пов’язані з ними особи використовують ці ресурси для особистого збагачення, що порушує принципи доброчесності [13].
Крім того, важливим елементом корупційних практик у сфері культури є так званий «культурний непотизм», що полягає у наданні переваг родичам, друзям або знайомим під час призначення на посади, укладання контрактів на проведення культурних заходів або управління культурними установами. Така практика не лише порушує принципи рівності та чесної конкуренції, але й суттєво знижує загальний рівень професіоналізму у сфері культури, що негативно позначається на якості культурних послуг, які надаються суспільству, та на загальному рівні культурного розвитку країни [8].
Корупція у процесі реставрації культурної спадщини є особливо серйозною проблемою, яка негативно впливає на збереження історичних пам’яток, що становлять національну цінність. Україна володіє багатим культурним спадком, який потребує ретельного догляду та професійного відновлення, однак значна частина коштів, виділених на реставраційні роботи, часто розкрадається або використовується з порушенням відповідних технологічних стандартів. У результаті такі пам’ятки можуть зазнати непоправної шкоди або втратити свою автентичність, що є серйозною загрозою для національної культурної спадщини. Наприклад, у Києві неодноразово фіксувалися випадки, коли замість реставрації історичних будівель проводилися капітальні ремонти, які не відповідали вимогам збереження культурних об’єктів, що призвело до їх значних пошкоджень.
Одним із найбільш показових прикладів корупційних зловживань у культурній сфері є скандал із реставрацією Софії Київської, яка є однією з найважливіших культурних пам’яток України. У процесі реставраційних робіт було виявлено численні порушення, включаючи закупівлю неякісних матеріалів та використання неправильних технологій, що призвело до пошкодження цього унікального історичного об’єкта. Кошти, виділені на збереження Софії Київської, частково були розкрадені через фіктивні тендери з підрядниками, що не лише завдало значних економічних збитків, але й створило ризик для культурної спадщини країни [12].
Не менш резонансним став скандал навколо «Мистецького арсеналу», який у 2015 році привернув увагу громадськості через факти незаконного збагачення посадовців під час реалізації проектів у цьому культурному просторі. У ході розслідування було виявлено, що значна частина державних коштів, виділених на розвиток інфраструктури та організацію культурних заходів, була привласнена або використана не за призначенням, що призвело до зниження якості культурних подій і втрати можливостей для розвитку цього культурного осередку. Скандал із «Мистецьким арсеналом» став знаковим для багатьох подібних проектів, де державні ресурси використовуються непрозоро, через корупційні схемита маніпуляції з тендерними процедурами [13].
Ще одним яскравим прикладом корупційних практик є випадок із Львівським оперним театром, де у 2020 році було виявлено схему привласнення бюджетних коштів під час ремонтних робіт. Керівництво театру у змові з підрядниками значно завищувало вартість ремонтних робіт, отримуючи відкатні суми, що суттєво збільшило витрати на реконструкцію і призвело до нецільового використання державних ресурсів. Цей випадок демонструє типові механізми корупційної діяльності в культурній сфері, де зловживання владою, непрозорість тендерних процедур та зневага до законодавчих норм призводять до втрат державних коштів і завдають шкоди національній культурній спадщині [8].
Проблема корупції у сфері культури включає не лише маніпуляції з бюджетними коштами, але й зловживання в процесі публічних закупівель, що призводить до неефективного використання ресурсів. Непрозорі та вразливі до корупції тендерні процедури, які проводяться в ході організації культурних заходів, часто сприяють тому, що значна частина виділених коштів витрачається недоцільно, оскільки тендери виграють компанії, пов’язані з посадовими особами, а не ті, що здатні надати якісні послуги. Як наслідок, культурні заходи проводяться на низькому рівні, а їх потенціал залишається невикористаним, що негативно впливає на розвиток культурного сектору загалом.
Особливої уваги заслуговує підготовка до міжнародного конкурсу «Євробачення-2017», який відбувся в Києві та супроводжувався численними корупційними скандалами, пов’язаними зпроведенням тендерів на оренду обладнання і організацію подій. Штучне завищення вартості послуг і технічного обладнання, які не відповідали реальним потребам заходу, викликало обурення як серед української громадськості, так і серед міжнародних партнерів.Незважаючи на великий потенціал «Євробачення» як платформи для підвищення міжнародного іміджу України, корупційні схеми серйозно підірвали довіру до українських організаторів і негативно вплинули на загальну репутацію країни [14].
Корупційні ризики не обмежуються лише внутрішніми проблемами України, оскільки країна стикається також із викликами у сфері міжнародного культурного співробітництва. Чимало міжнародних організацій, таких як ЮНЕСКО та Європейський Союз, надають суттєві фінансові ресурси для підтримки культурних проектів в Україні, однак низький рівень прозорості у використанні цих коштів часто призводить до їх нецільового використання. Наприклад, у 2019 році було виявлено випадок неефективного освоєння грантових коштів, наданих Європейським Союзом для підтримки культурних ініціатив, що змусило деяких донорів переглянути свою участь у подальшому фінансуванні культурних проектів в Україні [1].
Поширення корупції у сфері культури значною мірою зумовлене недоліками в законодавчій базі та недостатньо ефективною діяльністю контролюючих органів. Незважаючи на наявність антикорупційного законодавства, яке передбачає відповідальність за зловживання владою та нецільове використання коштів, на практиці боротьба з корупцією в культурній сфері залишається неефективною [6]. Багато корупційних схем залишаються непоміченими або не отримують належного розслідування, що формує відчуття безкарності серед чиновників та інших учасників корупційних дій.
Корупційні ризики у сфері міжнародного культурного співробітництває важливим аспектом, оскільки багато міжнародних організацій надають фінансову підтримку для розвитку культурних проектів в Україні. Однак через непрозорість у використанні цих коштів частина фінансування використовується не за призначенням, що негативновпливає як на розвиток культурної сфери, так і на міжнародну репутацію України. Така ситуація знижує рівень довіри до українських культурних інституцій з боку міжнародних партнерів і донорів, що може призвести до скорочення фінансової підтримки у майбутньому [1].
Для ефективного вирішення проблеми корупції у сфері культури необхідно запровадити системні зміни, які охоплюватимуть як вдосконалення законодавчої бази, так і посилення контролю за використанням державних та міжнародних коштів [4]. Одним із ключових аспектів є забезпечення прозорості проведення тендерів, що дозволить мінімізувати корупційні ризики і забезпечити справедливий розподіл фінансових ресурсів. Підвищення рівня громадського контролю за діяльністю культурних установ, а також активна участь громадян у виявленні корупційних проявів, можуть стати важливими елементами боротьби з корупцією, що забезпечить доброчесність в культурній сфері.
Крім того, важливим є посилення відповідальності посадових осіб, які займаються управлінням культурними проектами та розподілом бюджетних коштів [5]. Зокрема, необхідно запровадити жорсткіші санкції за зловживання владою та нецільове використання державних ресурсів, що сприятиме зниженню рівня корупції. Такі заходи підвищать відповідальність осіб, залучених до управління культурними проектами, та забезпечать ефективніше використання коштів, виділених на культурні програми та проекти.
Проблема корупції у сфері культури також має виразний соціально-психологічний вимір, оскільки високий рівень суспільного сприйняття корупції свідчить про недовіру громадян до державних інституцій, які керують культурними проектами. Така недовіра знижує рівень громадської активності та участі у культурному житті, що у свою чергу негативно впливає на загальний культурний розвиток країни. Підвищення прозорості та відповідальності у культурній сфері може стати важливим кроком до відновлення довіри громадян та підвищення їхньої участі у культурних процесах.
Висновки. Корупція у сфері культури України є глибокою проблемою, яка суттєво впливає на ефективність функціонування культурних інституцій, збереження національної культурної спадщини та розвиток культурних ініціатив. Як свідчить аналіз, корупційні практики, такі як нецільове використання бюджетних коштів, непрозорі тендерні процедури, непотизм та інші форми зловживання, значно підривають довіру громадян до державних органів, ускладнюючи реалізацію культурних проектів. На міжнародному рівні корупція негативно позначається на іміджі країни, знижуючи довіру іноземних партнерів та донорів, що ускладнює подальше фінансування та підтримку культурних ініціатив. Перспективи подальших досліджень у цьому напрямі передбачають глибший аналіз впливу корупції на конкретні культурні інституції, вивчення ефективності міжнародних та національних антикорупційних механізмів у сфері культури, а також розробку нових підходів до мінімізації корупційних ризиків. Особливо актуальним є дослідження корупційних схем, що виникають під час реалізації міжнародних культурних проектів, фінансованих іноземними організаціями. Без системного підходу до вирішення проблеми корупції в культурній сфері, ця проблема продовжуватиме загрожувати не лише культурному розвитку та забезпеченню доброчесності в сфері культури України, але й її міжнародному іміджу, що є критично важливим для подальшої інтеграції у глобальний культурний простір.
Література:
1.Антикорупційна ініціатива ЄС (EUACI). Корупція в міжнародних культурних проектах в Україні URL: https://euaci.eu(Дата звернення: 04.09.2024).
2.Європейська конвенція про боротьбу з корупцією: Міжнародний документ від 27.01.1999. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/994_130 (дата звернення: 04.09.2024).
3.Закон України «Про державну службу» від 10.12.2015 No 889-VIII. Відомості Верховної Ради України. 2016. No 4. Ст. 43.
4.Закон України «Про запобігання корупції» від 14.10.2014 No 1700-VII. Відомості Верховної Ради України. 2014. No 49. Ст. 2056.
5.Закон України «Про культуру» від 14.12.2010 No 2778-VI. Відомості Верховної Ради України. 2011. No 24. Ст. 168.
6.Клімова С. М., Ковальова Т. В. Організація запобігання та протидії корупції в Україні: навч. посіб. Харків: Вид-во ХарРІ НАДУ «Магістр», 2012. 200 с.
7.Конвенція Організації Об’єднаних Націй проти корупції: Міжнародний документвід 31.10.2003. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_c16 (дата звернення: 04.09.2024).
8.Національне агентство з питань запобігання корупції (НАЗК). Про корупцію у Львівському оперному театрі URL: https://nazk.gov.ua(Дата звернення: 04.09.2024).
9.Національне агентство з питань запобігання корупції. Офіційний сайт. URL: https://nazk.gov.ua(дата звернення: 04.09.2024).10.Прояви корупції в системі освіти: запобігання та протидія: навч.-мет. посіб. /К. А. Бабенко, Н. Г. Діденко, М. В. Кондрашова та ін. Київ: Грамота, 2015. 184 с.
11.Справа - майже по кожному підприємству: Яворовський про корупцію у департаменті культури КМДА. URL: https://www.ukrinform.ua/rubric-kyiv/3574850-sprava-majze-po-koznomu-pidpriemstvu-avorovskij-pro-korupciu-u-departamenti-kulturi-kmda.html
12.Трепак В.М. Теоретико-прикладні проблеми запобігання та протидії корупції в Україні: дис. д-ра юрид. наук: 12.00.08. / Львівський національний університет імені Івана Франка. Львів. 2020. 481 с.
13.Transparency International Ukraine. Корупційні скандали в Мистецькому арсеналі URL: https://ti-ukraine.org(Дата звернення: 04.09.2024).
14.Transparency International Ukraine. Корупція при підготовці до Євробачення-2017 URL: https://ti-ukraine.org(Дата звернення: 04.09.2024).15.Transparency International Ukraine. Про корупцію в культурній спадщині України URL: https://ti-ukraine.org(Датазвернення: 04.09.2024).
References:
1.Antykoruptsiina initsiatyva YeS (EUACI). (2024). Koruptsiia v mizhnarodnykh kulturnykh proektakh v Ukraini [Corruption in international cultural projects in Ukraine]. EUACI. Retrieved from https://euaci.eu[in Ukrainian].
2.Yevropeiska konventsiia pro borotbu z koruptsiieiu: Mizhnarodnyi dokument vid 27.01.1999 [European Convention on the fight against corruption: International document of 27.01.1999]. (1999). Zakonodavstvo Ukrainy. Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/994_130[in Ukrainian].
3.Zakon Ukrainy "Pro derzhavnu sluzhbu" vid 10.12.2015 No 889-VIII [Law of Ukraine "On civil service" of 10.12.2015 No. 889-VIII]. (2016). Vidomosti Verkhovnoi Rady Ukrainy, 4, Art. 43 [in Ukrainian].
4.Zakon Ukrainy "Pro zapobihannia koruptsii" vid 14.10.2014 No 1700-VII [Law of Ukraine "On prevention of corruption" of 14.10.2014 No. 1700-VII]. (2014). Vidomosti Verkhovnoi Rady Ukrainy, 49, Art. 2056 [in Ukrainian].
5.Zakon Ukrainy "Pro kulturu" vid 14.12.2010 No 2778-VI [Law of Ukraine "On culture" of 14.12.2010 No. 2778-VI]. (2011). Vidomosti Verkhovnoi Rady Ukrainy, 24, Art. 168 [in Ukrainian].
6.Klimova, S.M., & Kovaliova, T.V. (2012). Orhanizatsiia zapobihannia ta protydii koruptsii v Ukraini: Navchalnyi posibnyk [Organization of prevention and counteraction of corruption in Ukraine: Textbook]. Kharkiv: Vyd-vo KhRІ NADU "Mahistr" [in Ukrainian].
7.Konventsiia Orhanizatsii Ob'iednanykh Natsii proty koruptsii: Mizhnarodnyi dokument vid 31.10.2003 [United Nations Convention against Corruption: International document of 31.10.2003]. (2003). Zakonodavstvo Ukrainy. Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_c16[in Ukrainian].
8.Natsionalne ahentstvo z pytan zapobihannia koruptsii (NAZK). (2024). Pro koruptsiiu u Lvivskomu opernomu teatry [On corruption in Lviv Opera House]. NAZK. Retrieved from https://nazk.gov.ua[in Ukrainian].
9.Natsionalne ahentstvo z pytan zapobihannia koruptsii. (2024). Ofitsiinyi sait [Official site]. NAZK. Retrieved from https://nazk.gov.ua[in Ukrainian].
10.Babenko, K.A., Didenko, N.H., & Kondrashova, M.V. et al. (2015). Proiavy koruptsii v systemi osvity: zapobihannia ta protydiia: Navchalno-metodychnyi posibnyk [Manifestations of corruption in the education system: prevention and counteraction: Educational-methodical manual]. Kyiv: Hramota [in Ukrainian].
11.Yavorovskyi, O. (2024). Sprava -maizhe po kozhnomu pidpryiemstvu: Yavorovskyi pro koruptsiiu u departamenti kultury KMDA [Cases in almost every enterprise: Yavorovskyi on corruption in the Department of Culture of Kyiv]. Ukrinform. Retrieved from https://www.ukrinform.ua/rubric-kyiv/3574850-sprava-majze-po-koznomu-pidpriemstvu-avorovskij-pro-korupciu-u-departamenti-kulturi-kmda.html[in Ukrainian].
Немає коментарів:
Дописати коментар