Оцінювання ризиків штучного інтелекту: методи та виклики в Україні на основі звіту ООН «Управління ШІ на благо людства»

This article examines the methods of risk assessment related to the development and use of artificial intelligence (AI), with a particular focus on the challenges Ukraine faces. Using insights from the United Nations report “Governing AI for Humanity”, the article highlights the key areas of concern where AI poses significant risks, including security, societal inequality, economic development, and regulatory challenges. In the context of Ukraine, the article explores the unique risks associated with AI during wartime, such as the potential use of AI-driven autonomous weapons and surveillance systems and the spread of disinformation and cyberattacks by hostile actors.

Economically, the article delves into Ukraine’s struggles with technological inequality and limited access to critical AI resources, such as high-performance computing and large datasets, which could hinder the country's ability to leverage AI for sustainable development and economic growth. Moreover, it discusses the societal risks that AI could exacerbate existing social inequalities, particularly in rural regions or among marginalized groups, further widening the digital divide.

The article also explores the regulatory gaps in Ukraine's governance of AI, emphasizing the need for national strategies that align with global standards, particularly those proposed by the UN. The role of the government in creating a balanced framework for AI deployment and risk assessment is underscored as critical for Ukraine's AI governance model.

Finally, the article touches upon the potential for AI to play a significant role in Ukraine's post-war recovery, particularly in rebuilding human capital. However, challenges remain in terms of ensuring equitable access to AI-driven education and training resources, as well as overcoming infrastructure limitations. Overall, the article offers a comprehensive evaluation of AI risks in Ukraine, proposing measures that could mitigate these challenges and align the country's AI governance with global best practices.

Ця стаття досліджує методи оцінювання ризиків, пов'язаних із розвитком і використанням штучного інтелекту (ШІ), із особливим фокусом на викликах, з якими стикається Україна. Використовуючи висновки звіту ООН «Управління ШІ на благо людства», стаття висвітлює ключові сфери занепокоєння, де ШІ створює значні ризики, зокрема питання безпеки, соціальної нерівності, економічного розвитку та регуляторні виклики.

У контексті України стаття досліджує унікальні ризики, пов'язані з використанням ШІ під час війни, такі як потенційне застосування автономної зброї та систем спостереження на основі ШІ, а також поширення дезінформації та кібератак з боку ворожих акторів. З економічної точки зору стаття розглядає проблеми технологічної нерівності та обмеженого доступу до ключових ресурсів для розвитку ШІ, таких як високопродуктивні обчислення та великі набори даних, що може ускладнити здатність України використовувати ШІ для сталого розвитку та економічного зростання.

Крім того, у статті аналізуються соціальні ризики, пов'язані з тим, що ШІ може посилювати існуючу соціальну нерівність, особливо в сільських регіонах або серед маргіналізованих груп, що ще більше розширює цифровий розрив. Також розглядаються регуляторні прогалини в управлінні ШІ в Україні, підкреслюючи потребу у впровадженні національних стратегій, які б відповідали міжнародним стандартам, зокрема тим, що запропоновані ООН.

У статті наголошується на важливій ролі уряду в створенні збалансованої моделі впровадження ШІ та оцінювання ризиків, яка б забезпечувала ефективне управління ШІ. Нарешті, розглядається потенціал ШІ у післявоєнному відновленні України, зокрема у відбудові людського капіталу. Водночас залишаються виклики у забезпеченні рівного доступу до освітніх і навчальних ресурсів на основі ШІ та подоланні інфраструктурних обмежень.

Загалом, стаття пропонує всебічну оцінку ризиків, пов'язаних із ШІ в Україні, та пропонує заходи, які можуть допомогти мінімізувати ці виклики й узгодити управління ШІ в Україні з найкращими світовими практиками.

Keywords: artificial intelligence, risk management, public administration, sustainable development, UN.

Ключові слова: штучний інтелект, управління ризиками, публічне управління, сталий розвиток, ООН.

ЗАПОБІГАННЯ КОРУПЦІЇ ТА ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДОБРОЧЕСНОСТІ ЯК ЗАПОРУКА РОЗБУДОВИ ГРОМАДЯНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА

Аннотація. У статті проаналізовано та уточнено поняття «корупції» та «доброчесності». Уточнена актуальність та нагальність вирішення питань запобігання корупції та розвитку доброчесності в Україні, яка зумовлена внутрішніми (неефективність внутрішньої політики, затримка соціального та економічного розвитку) та зовнішніми (європейські та євроатлантичні інтеграційні прагнення) факторами. З’ясований взаємозв’язок запобігання корупції, розвитку доброчесності та розбудови громадянського суспільства. Розвинене громадянське суспільство сприяє розвитку доброчесності та запобігання корупції, і навпаки – запобігання корупції та розвиток доброчесності сприяють активізації громадянського суспільства. 

Охарактеризовані основні ознаками доброчесності виступають чесність та правдивість, прозорість та відкритість, уникнення конфлікту інтересів, відповідальність та підзвітність, постійне вдосконалення посадовців та захист викривачів проявів корупції.

Розглянуті ефективні механізми запобігання корупції, серед яких діяльність засобів масової інформації (інформування суспільства щодо важливості запобігання корупції та негативного впливу корупції на розвиток держави) та активна діяльність інститутів громадянського суспільства (контроль за діяльністю органів публічної влади, виявлення корупції, формування нетерпимості к проявам корупції). Завдяки активній діяльності громадянського суспільства можливо підвищити рівень прозорості, відкритості, правдивості та чесності в діяльності органів публічної влади, що сприятиме запобіганню корупції та розвитку доброчесності. 

Визначено, що для запобігання корупції та розвитку доброчесності в Україні необхідно застосовувати системний підхід, а розбудова громадянського суспільства є нерозривно пов’язана із запобіганням корупції та розвитком доброчесності в Україні.  

Запропоновані напрямки подальших досліджень: аналіз досвіду розвитку доброчесності та запобігання корупції в країнах, які знаходились у стані війни. Таке дослідження дозволить виявити можливі шляхи підвищення ефективності запобігання корупції та розвитку доброчесності в Україні в сучасних умовах. 

Abstract. The article analyzes and specifies the concepts of "corruption" and "honesty". The relevance and urgency of solving the issues of preventing corruption and developing integrity in Ukraine, which is caused by internal (inefficiency of domestic policy, delay in social and economic development) and external (European and Euro-Atlantic integration aspirations) factors, are specified. The relationship between the prevention of corruption, the development of integrity and the development of civil society is clarified. A developed civil society contributes to the development of integrity and the prevention of corruption, and vice versa - the prevention of corruption and the development of integrity contribute to the activation of civil society.

Honesty and truthfulness, transparency and openness, avoidance of conflict of interests, responsibility and accountability, continuous improvement of officials and protection of whistleblowers of corruption are characterized as the main signs of integrity.

Effective mechanisms for the prevention of corruption are considered, including the activities of the mass media (informing society about the importance of preventing corruption and the negative impact of corruption on the development of the state) and the active activities of civil society institutions (control over the activities of public authorities, detection of corruption, formation of intolerance to manifestations of corruption) . Thanks to the active activity of civil society, it is possible to increase the level of transparency, openness, truthfulness and honesty in the activities of public authorities, which will contribute to the prevention of corruption and the development of integrity.

It was determined that a systematic approach should be used to prevent corruption and develop integrity in Ukraine, and the development of civil society is inextricably linked to the prevention of corruption and the development of integrity in Ukraine.

Suggested directions for further research: analysis of the experience of development of integrity and prevention of corruption in countries that were in a state of war. Such research will reveal possible ways to increase the effectiveness of corruption prevention and development of integrity in Ukraine in modern conditions.

Ключові слова: корупція, доброчесність, громадянське суспільство, публічне управління, держава, антикорупційні заходи.

Keywords: corruption, integrity, civil society, public administration, state, anti-corruption measures.

РОЗВИТОК АНТИКОРУПЦІЙНИХ СТРАТЕГІЙ ЯК ЗАПОРУКА ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДОБРОЧЕНОСТІ В СФЕРІ КУЛЬТУРИ УКРАЇНИ

Анотація. У статті проведено ґрунтовне дослідження корупційних явищ у сфері культури України, зокрема розглянуто їх масштабність та вплив на розвиток  національної  культурної  спадщини,  а  також  на  рівень  довіри громадськості  до  державних  інституцій.  Корупція  у  культурній  сфері  є серйозною  загрозою  для  ефективного  функціонування  культурних  установ, що негативно позначається на суспільному розвитку та підриває національну ідентичність. Одним із ключових аспектів дослідження є виявленнянайбільш поширених  форм  корупційної  діяльності,  таких  як  нецільове  використання бюджетних коштів, непрозорі тендерні процедури та так званий «культурний непотизм»,  що  передбачає  надання  переваг  наближеним  особам  під  час розподілу  фінансових  ресурсів  і  посад.  Стаття  також  акцентує  увагу  на правових механізмах боротьби з корупцією, що включають як міжнародні, так і національні нормативні акти. Особливу увагу приділено аналізу Конвенції ООН  проти  корупції,  яка  була  ратифікована  Україною,  та  Закону  України «Про  запобігання  корупції»,  який  є  базовим  документом  у  формуванні антикорупційної політики на національному рівні. Зазначені законодавчі акти визначають важливі стандарти прозорості та підзвітності у сфері управління державними ресурсами, включаючи кошти, виділені на підтримку та розвиток культурних проектів. Окрім аналізу конкретних випадків, у статті обґрунтовано необхідність проведення реформ у сфері законодавства для посилення контролю  за  використанням  фінансових  ресурсів,  що  виділяються  на культурні проекти, а також залучення громадськості до активної боротьби з корупцією. Підкреслюється важливість підвищення відповідальності посадових осіб, що відповідають за управління культурними установами, з метою забезпечення прозорості та ефективності їх діяльності. В підсумку, визначено перспективи розвитку антикорупційних стратегій у сфері культури України, що сприятимуть збереженню національної культурної спадщини та ефективному використанню державних ресурсів.

Ключові слова: корупція, культурна спадщина, нецільове використання коштів,  культурні  проєкти,  довіра  громадськості,  антикорупційні  стратегії, доброчесніть, Україна.

 THE ROLE OF GOVERNMENT POLICIES AND REGULATORY MECHANISMS IN PROMOTING SUSTAINABLE DEVELOPMENT OF THE AUTOMOTIVE INDUSTRY

Abstract. This  scientific  article  examines  the  integral  role  of  government  policy and regulatory mechanisms in stimulating sustainable development within the automotive  industry.  Tracing  the  historical  trajectory  of  government  involvement,  the study scrutinizes the evolution of policies aimed at balancing economic growth with environmental, social and economic sustainability goals. The article assesses the success of various policy frameworks, offering insights into strategies that have positively impacted sustainable practices in the automotive sector.

In addition, the study delves into the intricacies of implementing sustainable development  policies,  exploring  the  potential  challenges  and  conflicts  associated  with striking a balance between environmental preservation, economic growth, and social  justice.  For  this,  the  automotive  industry  must  work  hard  for  sustainable development,  and  government  policies  and  regulatory  frameworks  must  adapt  to  achieve these goals. And the very unevenness of the growth of the automotive sector, taking into account state incentives, can be used to build a system of promoting the achievement  of  sustainable  development  goals  and  mitigating  the  environmental  footprint of industry. Regulatory mechanisms should include enforcement strategies, monitoring  systems  and  joint  initiatives,  with  the  aim  of  verifying  and  evaluating  their  effectiveness  in  aligning  industry  innovation  practices  with  sustainable  development goals.

In conclusion, the article emphasizes the need for the active participation of the  government  in  directing  the  automotive  industry  to  the  path  of  sustainable  development.  It  advocates  for  collaborative  and  adaptive  policies  that  encourage  innovation, encourage environmentally conscious practices and ensure the long-term viability  of  the  automotive  sector.  By  understanding  the  specific  nuances  of  the  causal   relationship   between   government   policy   and   sustainable   automotive   development,  this  study  contributes  to  the  discourse  around  a  sustainable  and  responsible industry that meets both current and future societal needs.

Keywords: state  policy,  sustainable  development,  automobile  industry, economic growth, social justice, social responsibility of business.

РОЛЬ ІНСТИТУТІВ ГРОМАДЯНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА У ЗАБЕЗПЕЧЕННІ ВІДСІЧІ ВІЙСЬКОВОЇ АГРЕСІЇ РФ

У статті було досліджено взаємодію інститутів громадянського суспільства з державою під час повномасштабного вторгнення рф. Тема взаємодії інститутів громадянського суспільства з державою є важливою і актуальною на шляху демократичного розвитку. Під час повномасштабного вторгнення агресора громадянське суспільство консолідувалося з метою допомоги армії та громадянам. 

Ця ситуація продемонструвала нам важливість наявності в державі розвиненого громадянського суспільства і відповідальних громадян. Довіра громадян до громадських інституцій зростає і запит на співпрацю громадянського суспільства з державною також. Ці позитивні зміни в свідомості громадян призводять до запиту суспільства на масштабну демократизацію державних процесів та залучення громадянського суспільства до процесу прийняття та імплементації рішень.Ця тематика э вкрай актуальною сьогодні і потребує досліджень для подальшого покращення взаємодії інститутів громадянського суспільства з державою в кризових ситуаціях і в мирному житті. Крім цього, в статті проаналізовано методи співпраці громадських інституцій з державними органами і виділено конкретні кейси, які демонструють позитивний вплив громадянського суспільства на державні процеси. 

Шлях до повного набуття європейських цінностей неодмінно лежить через розвиток громадянського суспільства в нашій державі. Позиція громадян протягом всіх подій за час нашої незалежності продемонструвала, що абсолютна більшість наших співвітчизників бажає демократизації державних процесів і бачить себе в європейській спільноті. Сильні та розвинені інститути громадянського суспільства сприяють покращенню діяльності держави в конкретних секторах та в цілому. Протягом останніх років неозброєним оком можна побачити позитивні зрушення в сприйнятті громадянського суспільства владою. Сьогоднішні досягнення безумовно важливі, але до якісної співпраці на всіх рівнях ще потрібно працювати. Стаття містить приклади ініціатив громадянського суспільства в різних сферах діяльності. У висновках підкреслюється важливість комунікації та безпосередньої співпраці держави та інститутів громадянського суспільства.

Ключові  слова: волонтерство, громадське суспільство, волонтерство під час війни, співпраця влади і громадян, інститути громадського суспільства.

ЦИФРОВІЗАЦІЯ КОМУНІКАТИВНОЇ СКЛАДОВОЇ В ДІЯЛЬНОСТІ ОРГАНІВ ПУБЛІЧНОЇ ВЛАДИ В УКРАЇНІ

У статті розглянуто новий характер комунікативної взаємодії органів публічної влади з громадськістю, обумовлений потребою в комунікації, яка перетворює знання на практичну інформацію. Така зміна характеру комунікативної парадигми вимагає впровадження нових інструментів роботи органів публічної влади задля оптимізації взаємодії з суспільством. Взаємодія з суспільством є невід’ємним обов’язком влади в демократичній державі. Для нашої країни взаємодія інститутів громадянського суспільства з органами державної влади є вкрай важливою на шляху до розбудови демократичного суспільства. Сучасний суспільний розвиток передбачає комунікацію, яка перетворює знання на інформацію, та має специфічні особливості, що характеризуються переміщенням чи перетворенням в інформаційні потоки. Успіхи з цифровізації комунікативної взаємодії та використання сучасних комунікаційних і інформаційних пристроїв у сучасному світі створили нові форми управлінської взаємодії в органах публічної влади. Аналізуючи, як цифрові технології та інновації впливають на державний сектор та змінюють повсякденне життя людей, можна з впевненістю стверджувати, що цифровізація органів публічної влади має далекосяжний потенціал для країн: вдосконалення інституційних та робочих процесів для більшої ефективності надання адміністративних послуг, а також забезпечення включення, участі, та підзвітності. У ході дослідження розглянуто сучасні комунікаційні процеси на рівні структурних елементів, проаналізовано вдалі комунікаційні проєкти взаємодії органів публічної влади з громадськістю та законодавчі рамкові умови розвитку цифровізації. Виявлено критерії одночасності, які необхідно враховувати при моделюванні процесів розвитку цифровізації, а також визначено компоненти цифровізації публічного управління, що потребують першочергової оптимізації.

Ключові слова: інформація, комунікації, взаємодія з суспільством, органи публічної влади, цифровізація комунікативної взаємодії, надання адміністративних послуг, забезпечення гуманітарних потреб населення.

ВПЛИВ ОРГАНІВ ПУБЛІЧНОЇ ВЛАДИ НА ФОРМУВАННЯ СУСПІЛЬНОЇ ДУМКИУ КОНТЕКСТІ РОЗВИТКУ ГРОМАДЯНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА

У статті досліджена проблема взаємодії інститутів громадянського суспільства та органів публічної влади, що є однією з центральних питань в управлінській науці. Тематика розвитку громадянського суспільства є нагальною потребою для нашої держави та важливим завданням для більшої демократизації державних процесів. Формування суспільної думки є дуже важливою функцією органів публічної влади і формує сприйняття громадянським суспільством тих чи інших рішень. Розвинене громадянське суспільство, в свою чергу, позитивно впливає на діяльність влади і доносить громадську думку до владних кабінетів через взаємодію з державою. Співпраця інститутів громадянського суспільства з державними органами відкриває нові можливості та підходи до виникаючих питань.Дана проблема є вкрай актуальною в наш час, адже інститути громадянського суспільства є драйверами змін в конкретних галузях і в більшості позитивно впливають на актуалізацію рішень. Також, у статті проаналізовано методи впливу на формування суспільної думки та способи визначення громадської думки. Адже, формування суспільної думки сьогодні постає як необхідність задля визначення історичної долі народу. Описано три основних способи визначення громадської думки та визначена їх дієвість в реаліях сьогодення.Структури та організації, які входять до сектору органів публічної влади намагаються поширити коло свого впливу на громадян з метою популяризації пріоритетів державної політики та закріплення свої позицій на політичній арені України використовуючи при цьому різні інструменти взаємодії з суспільством, одним з таких інструментів є суспільна думка. Імплементація європейських цінностей нереальна без щільної взаємодії влади з громадянами та інститутами громадянського суспільства. В останні роки ми можемо побачити позитивні тенденції в контексті комунікації державних органів з громадянським суспільством та окремими його представниками. У висновках наголошується на важливості подальшої взаємодії з громадянським суспільством з метою позитивного розвитку держави на шляху до подальшої демократизації та вступу України до європейської сім’ї.

Ключові  слова: органи публічної влади, громадське суспільство, громадська думка, взаємодія влади і громадян, інститути громадського суспільства.