РОЗВИТОК АНТИКОРУПЦІЙНИХ СТРАТЕГІЙ У СФЕРІ КУЛЬТУРИ УКРАЇНИ НА ПРИКЛАДІ НАЦІОНАЛЬНОГО АНТИКОРУПЦІЙНОГО УПРАВЛІННЯ РУМУНІЇ

Анотація. У статті розглянуто одну з актуальних і водночас малодос-ліджених проблем - корупцію у сфері культури в Україні. Автор аргументовано доводить, що ця проблема не тільки має системний характер, але й суттєво гальмує розвиток культурної сфери, знижує довіру громадськості до державних інституцій, спричиняє неефективне використання бюджетних коштів та створює сприятливе середовище для зловживань. Особливу увагу приділено особливостям функціонування антикорупційних механізмів у сфері культури, зокрема через призму досвіду Румунії - країни, яка за останні десятиліття продемонстру-вала приклад успішної інституціональної протидії корупції.

У першій частині дослідження проаналізовано стан справ в Україні: незважаючи на існування Антикорупційної програми Міністерства культури та інформаційної політики, прояви корупції у вигляді розкрадання бюджетних коштів, маніпуляцій з грантами, зловживань при реставрації культурних пам’яток та непрозорих тендерних процедур залишаються поширеними. Автор наводить конкретні приклади з української практики (реконструкція театру на Подолі, скандали з Українським культурним фондом, порушення у сфері охорони культурної спадщини та державних закупівель), що ілюструють глибину проблеми.

Дослідження також містить аналіз чинників, які сприяють поширенню корупції в культурному секторі: слабкий громадський та інституційний контроль, непрозорість фінансових процесів, політичний тиск, низький рівень цифровізації управління. У статті підкреслюється необхідність комплексного підходу до реформування: впровадження цифрових рішень для моніторингу, створення незалежного фінансового контролю, залучення експертної спільноти, адаптація успішних міжнародних практик.

У цьому контексті представлений досвід Румунії, зокрема діяльність Національного антикорупційного управління (DNA), що діє з 2002 року. Успішність цього органу пояснюється інституційною незалежністю, високим рівнем кваліфікації прокурорів, жорстким механізмом відповідальності та відсутністю політичного впливу. Досвід Румунії демонструє, що ефективна боротьба з корупцією у сфері культури можлива лише за умов реальної автономії антикорупційних органів, прозорих процедур та політичної волі.

Таким чином, на основі вітчизняного аналізу та зарубіжного досвіду, автор формулює рекомендації щодо удосконалення української антикорупційної політики у культурному секторі, наголошуючи на необхідності системних змін та посилення довіри суспільства до культурних інституцій. Стаття є важливим внеском у міждисциплінарний дискурс, що поєднує правові, соціокультурні та управлінські аспекти.

Ключові слова: корупція, культурна спадщина, нецільове використання коштів, культурні проєкти, довіра громадськості, антикорупційні стратегії, доброчесніть, Україна, Румунія.

Abstract. This article examines one of the most urgent yet understudied issues - corruption in the cultural sector of Ukraine. The author convincingly argues that corruption here is systemic in nature, significantly hindering the development of culture, eroding public trust in state institutions, contributing to the inefficient use of budgetary funds, and creating fertile ground for misuse of resources. Special attention is given to the functioning of anti-corruption mechanisms in the cultural domain, particularly through the lens of Romania’s experience - a country that has shown notable institutional progress in combatting corruption over the past decades.

The first part of the study focuses on the situation in Ukraine. Although the Ministry of Culture and Information Policy has adopted an Anti-Corruption Program (2023–2025), corrupt practices such as embezzlement of public funds, grant manipulation, abuse during restoration of cultural monuments, and opaque procurement procedures remain prevalent. The article provides detailed case studies (such as the reconstruction of the Podil Theater in Kyiv, controversies around the Ukrainian Cultural Foundation, and issues related to heritage preservation and procurement) to illustrate the scope of the problem.

The research identifies the key factors that contribute to corruption in this sector: weak institutional and civic oversight, lack of financial transparency, political pressure, and underdeveloped digital infrastructure. The study emphasizes the urgent need for a comprehensive reform strategy, which would include digitizing management processes, establishing independent financial oversight, involving expert communities, and integrating best international practices.

Against this background, the article presents Romania’s successful experience, especially the work of the National Anticorruption Directorate (Direcția Națională Anticorupție, DNA), which has operated since 2002. Its effectiveness is attributed to several factors: independence from political influence, highly qualified prosecutors, strict accountability mechanisms, and broad authority to investigate high-level officials. Romania’s example demonstrates that effective anti-corruption efforts in the cultural field are possible when supported by institutional autonomy, transparency, and strong political commitment.

Based on both the domestic context and international experience, the author offers practical recommendations for enhancing Ukraine’s anti-corruption policy in the cultural sector, underlining the need for systematic change and the restoration of public trust in cultural institutions. This paper makes a valuable contribution to the interdisciplinary discussion intersecting legal, socio-cultural, and governance studies.

Keywords: corruption, cultural heritage, misuse of funds, cultural projects, public trust, anti-corruption strategies, Ukraine, Romania.

ОСВІТНІ ТРАЄКТОРІЇ РОЗВИТКУ ШI-КОМПЕТЕНТНОСТЕЙ ПУБЛІЧНИХ СЛУЖБОВЦІВ В УКРАЇНІ

У сучасних умовах цифрової трансформації управління питання формування нових освітніх траєкторій для розвитку ШI-компетентностей публічних службовців набуває стратегічного значення. Впровадження штучного інтелекту (ШІ) у діяльність органів державної влади й місцевого самоврядування вже не є виключно технологічною інновацією, а перетворюється на обов’язкову вимогу для підвищення ефективності управління, прозорості рішень та відповідальності влади перед суспільством.

В Україні останні роки відзначаються низкою важливих ініціатив у сфері розвитку цифрових і ШI-компетентностей. Державна політика у сфері публічного управління включає оновлення стандартів вищої освіти, впровадження Національної рамки цифрових компетентностей, розвиток програм підвищення кваліфікації держслужбовців із фокусом на цифрову трансформацію. Водночас стрімке впровадження ШІ ставить перед системою державної служби нові виклики: виникає потреба у гнучких освітніх траєкторіях, що дозволяють оперативно оновлювати й розширювати спектр компетентностей службовців, зокрема через модульні, індивідуалізовані та змішані формати навчання.

Цифрове єдине вікно та штучний інтелект у системі регіонального управління України

Анотація. Сучасний розвиток регіонального управління в Україні потребує впровадження інноваційних підходів для підвищення ефективності надання адміністративних послуг та оптимізації взаємодії органів влади з громадянами. Одним із ключових напрямів цифрової трансформації є використання концепції «єдиного вікна» у поєднанні з технологіями штучного інтелекту (ШІ). Це дозволяє усунути бюрократичні бар’єри, прискорити обмін інформацією між державними структурами та створити більш прозору систему надання послуг. Значна увага у статті приділена аналізу міжнародного досвіду впровадження цифрових технологій у системах державного управління. Зокрема, розглянуто британську, канадську та нідерландську моделі «єдиного вікна», які забезпечують інтеграцію державних послуг, доступність інформації та автоматизацію процесів взаємодії громадян з органами влади. Використання таких підходів в Україні сприятиме підвищенню якості адміністративних послуг, скороченню часу обробки запитів та підвищенню рівня задоволеності громадян.

Окремо розглянуто вже впроваджені технології ШІ в регіональному управлінні України, серед яких чат-боти, віртуальні асистенти, системи автоматичного аналізу звернень громадян та електронний документообіг. Також підкреслено перспективи застосування інтелектуальних систем ухвалення рішень, прогнозної аналітики, автоматизованого моніторингу корупційних ризиків та персоналізованих цифрових профілів громадян. Запропоновано концепцію створення єдиної інтегрованої інформаційної платформи, яка поєднуватиме бази даних, державні реєстри та електронні сервіси. Це дозволить усунути проблему дублювання інформації, забезпечити ефективний обмін даними між регіональними органами влади та сприяти оптимізації надання адміністративних послуг.

Результати дослідження доводять, що комплексне впровадження цифрових технологій та штучного інтелекту в регіональному управлінні дозволить автоматизувати процеси прийняття рішень, зменшити бюрократичні навантаження, оптимізувати державне управління та підвищити рівень довіри громадян до органів влади.

Ключові слова: цифровізація, штучний інтелект, єдине вікно, регіональне управління, адміністративні послуги, автоматизація, електронний документообіг, публічне управління, інтегровані інформаційні системи.

Abstract. The modern development of regional governance in Ukraine requires the implementation of innovative approaches to improve the efficiency of administrative services and optimize the interaction between government bodies and citizens. One of the key directions of digital transformation is the use of the "one-stop shop" concept combined with artificial intelligence (AI) technologies. This approach helps eliminate bureaucratic barriers, accelerate information exchange between government institutions, and create a more transparent system for service delivery. The article focuses on analyzing international experience in implementing digital technologies in public administration systems. In particular, the British, Canadian, and Dutch models of the "one-stop shop" are examined, as they ensure the integration of public services, accessibility of information, and automation of citizen-government interactions. Adopting such approaches in Ukraine will contribute to enhancing the quality of administrative services, reducing processing time, and increasing citizen satisfaction.

The study also examines AI technologies already implemented in Ukraine’s regional governance, including chatbots, virtual assistants, automated citizen request analysis systems, and electronic document management. Additionally, the article highlights the potential of intelligent decision-making systems, predictive analytics, automated corruption risk monitoring, and personalized digital citizen profiles. The paper proposes a concept for creating a unified integrated information platform that would combine databases, state registries, and electronic services. This solution would eliminate information duplication, ensure efficient data exchange between regional government bodies, and optimize the provision of administrative services.

The findings demonstrate that the comprehensive implementation of digital technologies and artificial intelligence in regional governance will enable the automation of decision-making processes, the reduction of bureaucratic burdens, the optimization of public administration, and the strengthening of public trust in government institutions.

Keywords: digitalization, artificial intelligence, one-stop shop, regional governance, administrative services, automation, electronic document management, public administration, integrated information systems.

Професіоналізація публічної служби як чинник подолання бюрократичних викликів в Україні

У статті теоретично узагальнено розвиток професіоналізації публічної служби в Україні. На основі аналізу, узагальнення й систематизації наукових джерел висвітлено шляхи та тенденції розвитку державної кадрової політики з розвитку компетенцій публічних службовців і подолання ділового бюрократизму в Україні. Було розроблено пропозиції щодо удосконалення кадрової політики з підвищення професіоналізації кадрового складу органів публічної влади в Україні. Пропозиції, розроблені на основі механізмів і принципів розвитку кадрового потенціалу, охоплюють комплекс завдань, стратегічних і операційних цілей, необхідних для успішної реалізації. На нашу думку, впровадження цих пропозицій в органах публічної влади значною мірою підвищиться рівень професійних компетентностей, вмотивованості та залученості публічних службовців, удосконалиться корпоративна культура, тим самим забезпечуючи високу ефективність у професійній діяльності та оптимальний шлях до досягнення цілей розбудови державності України. 

Професійну компетентність варто сприймати як особистісну якість людини, що формується у процесі її соціалізації, яка носить природний характер (уміння, навички). Компетентність є динамічним процесом, що залежить від темпу розвитку суспільства, технологічних змін і потреб ринку праці. Формування нових здібностей, необхідних для успішної діяльності у сучасному світі, має стати ключовим завданням програм з підготовки, розвитку та підвищення кваліфікації. Удосконалення професійних навичок тісно пов'язане з професійним середовищем, зокрема з адаптацією, мотивацією та освітою.

Розвиток кадрового потенціалу та оптимізація роботи органів публічної влади сприяють ефективному плануванню розвитку та досягненню високих результатів у виконанні поставлених цілей і завдань. Важливу роль відіграють і принципи, на основі яких функціонує публічна служба, тож їх дотримання є не просто умовою, а й запорукою результативної роботи будь-якого органу публічної влади.

The article theoretically summarizes the development of professionalization of the public service in Ukraine. Based on the analysis, generalization and systematization of scientific sources, the author highlights the ways and trends in the development of the state personnel policy for the development of competencies of public servants and overcoming business bureaucracy in Ukraine. Proposals for improving the personnel policy to increase the professionalization of the staff of public authorities in Ukraine have been developed. The proposals, based on the mechanisms and principles of human resource development, cover a set of tasks, strategic and operational goals necessary for successful implementation. In our opinion, the implementation of these proposals in public authorities will significantly increase the level of professional competence, motivation and engagement of public servants, improve corporate culture, thereby ensuring high efficiency in professional activities and the best way to achieve the goals of building Ukraine's statehood. 

Professional competence should be perceived as a personal quality of a person that is formed in the process of his or her socialization and is of a natural nature (skills). Competence is a dynamic process that depends on the pace of development of society, technological changes and labor market needs. The formation of new abilities necessary for successful activity in the modern world should become a key task of training, development and professional development programs. Improving professional skills is closely related to the professional environment, including adaptation, motivation and education.

Developing human resources and optimizing the work of public authorities contributes to effective development planning and achieving high results in fulfilling the goals and objectives set. The principles underlying the functioning of the public service also play an important role, and their observance is not only a condition but also a guarantee of the effective work of any public authority.

Ключові слова: публічне управління та адміністрування, публічна служба, державна служба, служба в органах місцевого самоврядування, кадрова політика, професійна компетентність, бюрократизм, діловий бюрократизм, цифровізація, професійний розвиток, мотивація, управління людськими ресурсами, реформа державного управління.

Keywords: public management and administration, public service, civil service, service in local self-government bodies, personnel policy, professional competence, bureaucracy, business bureaucracy, digitalization, professional development, motivation, human resource management, public administration reform.

Євроінтеграційні виклики вдосконалення функціональної та організаційної взаємодії органів регіонального управління України

Аннотація. У статті проаналізовано особливості функціональної та організаційної взаємодії органів регіонального управління України. Розкрито значення функціональної взаємодії, яка забезпечує координацію дій органів влади, уникнення дублювання функцій, оптимізацію розподілу ресурсів і злагоджену роботу регіонального управління. Визначено, що вона реалізується через обмін інформацією, спільне планування, узгодження політик і дотримання принципу субсидіарності.

Детально охарактеризовано організаційну взаємодію, яка охоплює створення координаційних рад, міжвідомчих комісій і робочих груп, а також розробку процедур і регламентів, спрямованих на прозорість і підзвітність у діяльності. Проаналізовано три моделі взаємодії: централізовану, децентралізовану та змішану, їх особливості та приклади реалізації у різних країнах (Франція, Німеччина, Польща, Іспанія, Італія тощо).

Обґрунтовано важливість міжнародного досвіду для вдосконалення регіонального управління в Україні, зокрема запропоновано рекомендації щодо покращення взаємодії органів регіонального управління шляхом впровадження нових технологій, спрощення процедур, підвищення якості обслуговування та координації дій між рівнями влади.

Abstract. The article analyzes the features of functional and organizational interaction of regional governance bodies in Ukraine. The significance of functional interaction is revealed, ensuring the coordination of actions of government bodies, avoiding duplication of functions, optimizing resource allocation, and harmonized operation of regional governance. It is noted that functional interaction is implemented through information exchange, joint planning, policy coordination, and adherence to the principle of subsidiarity.

Organizational interaction is characterized in detail, covering the establishment of coordination councils, interdepartmental commissions, and working groups, as well as the development of procedures and regulations aimed at ensuring transparency and accountability in activities. Three models of interaction are analyzed: centralized, decentralized, and mixed, along with their specific features and examples of implementation in different countries (France, Germany, Poland, Spain, Italy, etc.).

The importance of international experience for improving regional governance in Ukraine has been substantiated. In particular, recommendations have been proposed to enhance the interaction of regional governance bodies through the implementation of new technologies, simplification of procedures, improvement of service quality, and better coordination of actions between different levels of government.

Ключові слова: євроінтеграція, органи регіональне управління, функціональна взаємодія, організаційна взаємодія, місцеве самоврядування, децентралізація, централізація, держава.

Keywords: eurointegration, regional governance bodies, functional interaction, organizational interaction, local self-government, decentralization, centralization, state.

Оцінювання ризиків штучного інтелекту: методи та виклики в Україні на основі звіту ООН «Управління ШІ на благо людства»

This article examines the methods of risk assessment related to the development and use of artificial intelligence (AI), with a particular focus on the challenges Ukraine faces. Using insights from the United Nations report “Governing AI for Humanity”, the article highlights the key areas of concern where AI poses significant risks, including security, societal inequality, economic development, and regulatory challenges. In the context of Ukraine, the article explores the unique risks associated with AI during wartime, such as the potential use of AI-driven autonomous weapons and surveillance systems and the spread of disinformation and cyberattacks by hostile actors.

Economically, the article delves into Ukraine’s struggles with technological inequality and limited access to critical AI resources, such as high-performance computing and large datasets, which could hinder the country's ability to leverage AI for sustainable development and economic growth. Moreover, it discusses the societal risks that AI could exacerbate existing social inequalities, particularly in rural regions or among marginalized groups, further widening the digital divide.

The article also explores the regulatory gaps in Ukraine's governance of AI, emphasizing the need for national strategies that align with global standards, particularly those proposed by the UN. The role of the government in creating a balanced framework for AI deployment and risk assessment is underscored as critical for Ukraine's AI governance model.

Finally, the article touches upon the potential for AI to play a significant role in Ukraine's post-war recovery, particularly in rebuilding human capital. However, challenges remain in terms of ensuring equitable access to AI-driven education and training resources, as well as overcoming infrastructure limitations. Overall, the article offers a comprehensive evaluation of AI risks in Ukraine, proposing measures that could mitigate these challenges and align the country's AI governance with global best practices.

Ця стаття досліджує методи оцінювання ризиків, пов'язаних із розвитком і використанням штучного інтелекту (ШІ), із особливим фокусом на викликах, з якими стикається Україна. Використовуючи висновки звіту ООН «Управління ШІ на благо людства», стаття висвітлює ключові сфери занепокоєння, де ШІ створює значні ризики, зокрема питання безпеки, соціальної нерівності, економічного розвитку та регуляторні виклики.

У контексті України стаття досліджує унікальні ризики, пов'язані з використанням ШІ під час війни, такі як потенційне застосування автономної зброї та систем спостереження на основі ШІ, а також поширення дезінформації та кібератак з боку ворожих акторів. З економічної точки зору стаття розглядає проблеми технологічної нерівності та обмеженого доступу до ключових ресурсів для розвитку ШІ, таких як високопродуктивні обчислення та великі набори даних, що може ускладнити здатність України використовувати ШІ для сталого розвитку та економічного зростання.

Крім того, у статті аналізуються соціальні ризики, пов'язані з тим, що ШІ може посилювати існуючу соціальну нерівність, особливо в сільських регіонах або серед маргіналізованих груп, що ще більше розширює цифровий розрив. Також розглядаються регуляторні прогалини в управлінні ШІ в Україні, підкреслюючи потребу у впровадженні національних стратегій, які б відповідали міжнародним стандартам, зокрема тим, що запропоновані ООН.

У статті наголошується на важливій ролі уряду в створенні збалансованої моделі впровадження ШІ та оцінювання ризиків, яка б забезпечувала ефективне управління ШІ. Нарешті, розглядається потенціал ШІ у післявоєнному відновленні України, зокрема у відбудові людського капіталу. Водночас залишаються виклики у забезпеченні рівного доступу до освітніх і навчальних ресурсів на основі ШІ та подоланні інфраструктурних обмежень.

Загалом, стаття пропонує всебічну оцінку ризиків, пов'язаних із ШІ в Україні, та пропонує заходи, які можуть допомогти мінімізувати ці виклики й узгодити управління ШІ в Україні з найкращими світовими практиками.

Keywords: artificial intelligence, risk management, public administration, sustainable development, UN.

Ключові слова: штучний інтелект, управління ризиками, публічне управління, сталий розвиток, ООН.

ЗАПОБІГАННЯ КОРУПЦІЇ ТА ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДОБРОЧЕСНОСТІ ЯК ЗАПОРУКА РОЗБУДОВИ ГРОМАДЯНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА

Аннотація. У статті проаналізовано та уточнено поняття «корупції» та «доброчесності». Уточнена актуальність та нагальність вирішення питань запобігання корупції та розвитку доброчесності в Україні, яка зумовлена внутрішніми (неефективність внутрішньої політики, затримка соціального та економічного розвитку) та зовнішніми (європейські та євроатлантичні інтеграційні прагнення) факторами. З’ясований взаємозв’язок запобігання корупції, розвитку доброчесності та розбудови громадянського суспільства. Розвинене громадянське суспільство сприяє розвитку доброчесності та запобігання корупції, і навпаки – запобігання корупції та розвиток доброчесності сприяють активізації громадянського суспільства. 

Охарактеризовані основні ознаками доброчесності виступають чесність та правдивість, прозорість та відкритість, уникнення конфлікту інтересів, відповідальність та підзвітність, постійне вдосконалення посадовців та захист викривачів проявів корупції.

Розглянуті ефективні механізми запобігання корупції, серед яких діяльність засобів масової інформації (інформування суспільства щодо важливості запобігання корупції та негативного впливу корупції на розвиток держави) та активна діяльність інститутів громадянського суспільства (контроль за діяльністю органів публічної влади, виявлення корупції, формування нетерпимості к проявам корупції). Завдяки активній діяльності громадянського суспільства можливо підвищити рівень прозорості, відкритості, правдивості та чесності в діяльності органів публічної влади, що сприятиме запобіганню корупції та розвитку доброчесності. 

Визначено, що для запобігання корупції та розвитку доброчесності в Україні необхідно застосовувати системний підхід, а розбудова громадянського суспільства є нерозривно пов’язана із запобіганням корупції та розвитком доброчесності в Україні.  

Запропоновані напрямки подальших досліджень: аналіз досвіду розвитку доброчесності та запобігання корупції в країнах, які знаходились у стані війни. Таке дослідження дозволить виявити можливі шляхи підвищення ефективності запобігання корупції та розвитку доброчесності в Україні в сучасних умовах. 

Abstract. The article analyzes and specifies the concepts of "corruption" and "honesty". The relevance and urgency of solving the issues of preventing corruption and developing integrity in Ukraine, which is caused by internal (inefficiency of domestic policy, delay in social and economic development) and external (European and Euro-Atlantic integration aspirations) factors, are specified. The relationship between the prevention of corruption, the development of integrity and the development of civil society is clarified. A developed civil society contributes to the development of integrity and the prevention of corruption, and vice versa - the prevention of corruption and the development of integrity contribute to the activation of civil society.

Honesty and truthfulness, transparency and openness, avoidance of conflict of interests, responsibility and accountability, continuous improvement of officials and protection of whistleblowers of corruption are characterized as the main signs of integrity.

Effective mechanisms for the prevention of corruption are considered, including the activities of the mass media (informing society about the importance of preventing corruption and the negative impact of corruption on the development of the state) and the active activities of civil society institutions (control over the activities of public authorities, detection of corruption, formation of intolerance to manifestations of corruption) . Thanks to the active activity of civil society, it is possible to increase the level of transparency, openness, truthfulness and honesty in the activities of public authorities, which will contribute to the prevention of corruption and the development of integrity.

It was determined that a systematic approach should be used to prevent corruption and develop integrity in Ukraine, and the development of civil society is inextricably linked to the prevention of corruption and the development of integrity in Ukraine.

Suggested directions for further research: analysis of the experience of development of integrity and prevention of corruption in countries that were in a state of war. Such research will reveal possible ways to increase the effectiveness of corruption prevention and development of integrity in Ukraine in modern conditions.

Ключові слова: корупція, доброчесність, громадянське суспільство, публічне управління, держава, антикорупційні заходи.

Keywords: corruption, integrity, civil society, public administration, state, anti-corruption measures.

РОЗВИТОК АНТИКОРУПЦІЙНИХ СТРАТЕГІЙ ЯК ЗАПОРУКА ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДОБРОЧЕНОСТІ В СФЕРІ КУЛЬТУРИ УКРАЇНИ

Анотація. У статті проведено ґрунтовне дослідження корупційних явищ у сфері культури України, зокрема розглянуто їх масштабність та вплив на розвиток  національної  культурної  спадщини,  а  також  на  рівень  довіри громадськості  до  державних  інституцій.  Корупція  у  культурній  сфері  є серйозною  загрозою  для  ефективного  функціонування  культурних  установ, що негативно позначається на суспільному розвитку та підриває національну ідентичність. Одним із ключових аспектів дослідження є виявленнянайбільш поширених  форм  корупційної  діяльності,  таких  як  нецільове  використання бюджетних коштів, непрозорі тендерні процедури та так званий «культурний непотизм»,  що  передбачає  надання  переваг  наближеним  особам  під  час розподілу  фінансових  ресурсів  і  посад.  Стаття  також  акцентує  увагу  на правових механізмах боротьби з корупцією, що включають як міжнародні, так і національні нормативні акти. Особливу увагу приділено аналізу Конвенції ООН  проти  корупції,  яка  була  ратифікована  Україною,  та  Закону  України «Про  запобігання  корупції»,  який  є  базовим  документом  у  формуванні антикорупційної політики на національному рівні. Зазначені законодавчі акти визначають важливі стандарти прозорості та підзвітності у сфері управління державними ресурсами, включаючи кошти, виділені на підтримку та розвиток культурних проектів. Окрім аналізу конкретних випадків, у статті обґрунтовано необхідність проведення реформ у сфері законодавства для посилення контролю  за  використанням  фінансових  ресурсів,  що  виділяються  на культурні проекти, а також залучення громадськості до активної боротьби з корупцією. Підкреслюється важливість підвищення відповідальності посадових осіб, що відповідають за управління культурними установами, з метою забезпечення прозорості та ефективності їх діяльності. В підсумку, визначено перспективи розвитку антикорупційних стратегій у сфері культури України, що сприятимуть збереженню національної культурної спадщини та ефективному використанню державних ресурсів.

Ключові слова: корупція, культурна спадщина, нецільове використання коштів,  культурні  проєкти,  довіра  громадськості,  антикорупційні  стратегії, доброчесніть, Україна.

 THE ROLE OF GOVERNMENT POLICIES AND REGULATORY MECHANISMS IN PROMOTING SUSTAINABLE DEVELOPMENT OF THE AUTOMOTIVE INDUSTRY

Abstract. This  scientific  article  examines  the  integral  role  of  government  policy and regulatory mechanisms in stimulating sustainable development within the automotive  industry.  Tracing  the  historical  trajectory  of  government  involvement,  the study scrutinizes the evolution of policies aimed at balancing economic growth with environmental, social and economic sustainability goals. The article assesses the success of various policy frameworks, offering insights into strategies that have positively impacted sustainable practices in the automotive sector.

In addition, the study delves into the intricacies of implementing sustainable development  policies,  exploring  the  potential  challenges  and  conflicts  associated  with striking a balance between environmental preservation, economic growth, and social  justice.  For  this,  the  automotive  industry  must  work  hard  for  sustainable development,  and  government  policies  and  regulatory  frameworks  must  adapt  to  achieve these goals. And the very unevenness of the growth of the automotive sector, taking into account state incentives, can be used to build a system of promoting the achievement  of  sustainable  development  goals  and  mitigating  the  environmental  footprint of industry. Regulatory mechanisms should include enforcement strategies, monitoring  systems  and  joint  initiatives,  with  the  aim  of  verifying  and  evaluating  their  effectiveness  in  aligning  industry  innovation  practices  with  sustainable  development goals.

In conclusion, the article emphasizes the need for the active participation of the  government  in  directing  the  automotive  industry  to  the  path  of  sustainable  development.  It  advocates  for  collaborative  and  adaptive  policies  that  encourage  innovation, encourage environmentally conscious practices and ensure the long-term viability  of  the  automotive  sector.  By  understanding  the  specific  nuances  of  the  causal   relationship   between   government   policy   and   sustainable   automotive   development,  this  study  contributes  to  the  discourse  around  a  sustainable  and  responsible industry that meets both current and future societal needs.

Keywords: state  policy,  sustainable  development,  automobile  industry, economic growth, social justice, social responsibility of business.

РОЛЬ ІНСТИТУТІВ ГРОМАДЯНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА У ЗАБЕЗПЕЧЕННІ ВІДСІЧІ ВІЙСЬКОВОЇ АГРЕСІЇ РФ

У статті було досліджено взаємодію інститутів громадянського суспільства з державою під час повномасштабного вторгнення рф. Тема взаємодії інститутів громадянського суспільства з державою є важливою і актуальною на шляху демократичного розвитку. Під час повномасштабного вторгнення агресора громадянське суспільство консолідувалося з метою допомоги армії та громадянам. 

Ця ситуація продемонструвала нам важливість наявності в державі розвиненого громадянського суспільства і відповідальних громадян. Довіра громадян до громадських інституцій зростає і запит на співпрацю громадянського суспільства з державною також. Ці позитивні зміни в свідомості громадян призводять до запиту суспільства на масштабну демократизацію державних процесів та залучення громадянського суспільства до процесу прийняття та імплементації рішень.Ця тематика э вкрай актуальною сьогодні і потребує досліджень для подальшого покращення взаємодії інститутів громадянського суспільства з державою в кризових ситуаціях і в мирному житті. Крім цього, в статті проаналізовано методи співпраці громадських інституцій з державними органами і виділено конкретні кейси, які демонструють позитивний вплив громадянського суспільства на державні процеси. 

Шлях до повного набуття європейських цінностей неодмінно лежить через розвиток громадянського суспільства в нашій державі. Позиція громадян протягом всіх подій за час нашої незалежності продемонструвала, що абсолютна більшість наших співвітчизників бажає демократизації державних процесів і бачить себе в європейській спільноті. Сильні та розвинені інститути громадянського суспільства сприяють покращенню діяльності держави в конкретних секторах та в цілому. Протягом останніх років неозброєним оком можна побачити позитивні зрушення в сприйнятті громадянського суспільства владою. Сьогоднішні досягнення безумовно важливі, але до якісної співпраці на всіх рівнях ще потрібно працювати. Стаття містить приклади ініціатив громадянського суспільства в різних сферах діяльності. У висновках підкреслюється важливість комунікації та безпосередньої співпраці держави та інститутів громадянського суспільства.

Ключові  слова: волонтерство, громадське суспільство, волонтерство під час війни, співпраця влади і громадян, інститути громадського суспільства.

ЦИФРОВІЗАЦІЯ КОМУНІКАТИВНОЇ СКЛАДОВОЇ В ДІЯЛЬНОСТІ ОРГАНІВ ПУБЛІЧНОЇ ВЛАДИ В УКРАЇНІ

У статті розглянуто новий характер комунікативної взаємодії органів публічної влади з громадськістю, обумовлений потребою в комунікації, яка перетворює знання на практичну інформацію. Така зміна характеру комунікативної парадигми вимагає впровадження нових інструментів роботи органів публічної влади задля оптимізації взаємодії з суспільством. Взаємодія з суспільством є невід’ємним обов’язком влади в демократичній державі. Для нашої країни взаємодія інститутів громадянського суспільства з органами державної влади є вкрай важливою на шляху до розбудови демократичного суспільства. Сучасний суспільний розвиток передбачає комунікацію, яка перетворює знання на інформацію, та має специфічні особливості, що характеризуються переміщенням чи перетворенням в інформаційні потоки. Успіхи з цифровізації комунікативної взаємодії та використання сучасних комунікаційних і інформаційних пристроїв у сучасному світі створили нові форми управлінської взаємодії в органах публічної влади. Аналізуючи, як цифрові технології та інновації впливають на державний сектор та змінюють повсякденне життя людей, можна з впевненістю стверджувати, що цифровізація органів публічної влади має далекосяжний потенціал для країн: вдосконалення інституційних та робочих процесів для більшої ефективності надання адміністративних послуг, а також забезпечення включення, участі, та підзвітності. У ході дослідження розглянуто сучасні комунікаційні процеси на рівні структурних елементів, проаналізовано вдалі комунікаційні проєкти взаємодії органів публічної влади з громадськістю та законодавчі рамкові умови розвитку цифровізації. Виявлено критерії одночасності, які необхідно враховувати при моделюванні процесів розвитку цифровізації, а також визначено компоненти цифровізації публічного управління, що потребують першочергової оптимізації.

Ключові слова: інформація, комунікації, взаємодія з суспільством, органи публічної влади, цифровізація комунікативної взаємодії, надання адміністративних послуг, забезпечення гуманітарних потреб населення.

ВПЛИВ ОРГАНІВ ПУБЛІЧНОЇ ВЛАДИ НА ФОРМУВАННЯ СУСПІЛЬНОЇ ДУМКИУ КОНТЕКСТІ РОЗВИТКУ ГРОМАДЯНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА

У статті досліджена проблема взаємодії інститутів громадянського суспільства та органів публічної влади, що є однією з центральних питань в управлінській науці. Тематика розвитку громадянського суспільства є нагальною потребою для нашої держави та важливим завданням для більшої демократизації державних процесів. Формування суспільної думки є дуже важливою функцією органів публічної влади і формує сприйняття громадянським суспільством тих чи інших рішень. Розвинене громадянське суспільство, в свою чергу, позитивно впливає на діяльність влади і доносить громадську думку до владних кабінетів через взаємодію з державою. Співпраця інститутів громадянського суспільства з державними органами відкриває нові можливості та підходи до виникаючих питань.Дана проблема є вкрай актуальною в наш час, адже інститути громадянського суспільства є драйверами змін в конкретних галузях і в більшості позитивно впливають на актуалізацію рішень. Також, у статті проаналізовано методи впливу на формування суспільної думки та способи визначення громадської думки. Адже, формування суспільної думки сьогодні постає як необхідність задля визначення історичної долі народу. Описано три основних способи визначення громадської думки та визначена їх дієвість в реаліях сьогодення.Структури та організації, які входять до сектору органів публічної влади намагаються поширити коло свого впливу на громадян з метою популяризації пріоритетів державної політики та закріплення свої позицій на політичній арені України використовуючи при цьому різні інструменти взаємодії з суспільством, одним з таких інструментів є суспільна думка. Імплементація європейських цінностей нереальна без щільної взаємодії влади з громадянами та інститутами громадянського суспільства. В останні роки ми можемо побачити позитивні тенденції в контексті комунікації державних органів з громадянським суспільством та окремими його представниками. У висновках наголошується на важливості подальшої взаємодії з громадянським суспільством з метою позитивного розвитку держави на шляху до подальшої демократизації та вступу України до європейської сім’ї.

Ключові  слова: органи публічної влади, громадське суспільство, громадська думка, взаємодія влади і громадян, інститути громадського суспільства.

Цифровізація комунікації між «ВЛАДОЮ І ГРОМАДОЮ»

Сьогодні  вже  стало  звичним  що дізнаватисяінформацію зручно, оперативноі  ефективно саме  з  Інтернет-ресурсів. Вониназдогнали  такого, здавалося, непохитного медіа-лідера, як телебачення, і залишили далеко позаду друковані ЗМІ. Система  їх  функціонування,  організаційні  та  комунікативні  засади привертає все більше уваги, адже саме при їх правильній роботі та ефективному використанні можна досягнути бажаного результату для органів публічної влади, такого як: ознайомлення більшого кола громадян з прийнятими рішеннями, участі громадян у прийнятті рішень з формування бюджету, зниження ентропії суспільної взаємовідносин тощо.

Впровадження електронного урядування у практику функціонування центрів надання адміністративних послуг в Україні

У статті розглянуто процеси упровадження електронного урядування у процес функціонування центрів надання адміністративних послуг в Україні за допомогою проведення бенчмаркінгу. Досліджено кращі іноземні практики функціонування системи надання адміністративних в контексті впровадження електронного урядування та виокремлено кращі українські практики функціонування центрів надання адміністративних послуг. У ході дослідження було виокремлено основні особливості іноземних кращих практик, методи впровадження електронного урядування у систему надання адміністративних послуг та загальні процеси функціонування системи. Варто зазначити, що отримані дані  були співставленні з результатами дослідження українських кращих практик, в ході чого було виокремлено майбутні перспективи покращення функціонування системи центрів надання адміністративних послуг України в контексті адміністративної реформи та процесу цифровізації. Доведено необхідність інтегрування процесів адміністративної реформи та процесом впровадження інструментів електронного урядування у процеси надання адміністративних послуг. 

Залучення громадських організацій до співпраці з органами публічної влади на шляху до розбудови демократичного суспільства

У статі проаналізовано співпрацю громадських організацій з органами публічної влади й надано пропозиції щодо вдосконалення цього механізму з урахуванням зарубіжного досвіду Європейських країн. Незважаючи на значну кількість наукових розвідок у цій площині, чимало питань залишаються малодослідженими в науці публічного управління та потребують спеціального поглибленого теоретичного вивчення. Авторами описано сучасні механізми покращення процесу демократизації громадянського суспільства й запропоновано необхідні кроки для якісного залучення громадських організацій до співпраці з органами влади. Проаналізовано зарубіжні практики щодо підписання меморандуму між владою та інститутами громадянського суспільства як документ, який закріплює наміри про постійну співпрацю. Обґрунтована думка щодо необхідності визначення форми співпраці й механізму взаємодії органу публічної влади з громадськими організаціями. Важливим аспектом у покращенні співпраці громадських організацій з органами публічної влади автори виділяють роботу з кадрами в органах публічної влади для кращого розуміння всіх необхідних нюансів. Також розглянуто практики фінансового забезпечення активних та ефективних громадських організацій з державного бюджету. Проаналізовано українські практики, які вже ефективно працюють і показують, як співпраця громадських об’єднань та органів публічної влади покращує умови життя для окремих суспільних груп і нашого суспільства загалом.

Діловий бюрократизм як активна бездіяльність в умовах цифрової трансформації

Для сьогодення публічного управління та адміністрування характерними нажаль залишаються типові недоліки такі, як неділовитість і неорганізованість, писанина (електронна в т.ч.) і формалізм, відрив від практики і суспільства, безсистемність і чванство.

Загалом побутує думка, що а публічному управлінні та адмініструванні, реалізуються такі стилі керівництва - паперовий, кабінетний, кампанійський і електронний. Вони є різновидами так званого ділового бюрократизму, якому протистоять адмінреформа та системна робота з вдосконалення роботи органів державної влади, а також демократизація оцінки результативності за показниками «KPI (key performance indicators)», яка спрямована на поліпшення стилю і методів керівництва.

Електронне уряд як форма організації публічного управління та адміністрування з розвитку інформаційного суспільства

В умовах розвитку інформаційного суспільства збільшується значення інформаційно-комунікаційних технологій, використовуваних для задоволення різних соціальних потреб. У результаті, такі технології розглядаються як невід'ємна частина життя, що призводить до зростання інформатизації суспільства.

Загалом в науковому співтоваристві побутує думка, що інформаційне суспільство, це складне соціальне утворення громадян, юридичних осіб, держави і його органів, органів місцевого самоврядування, суспільних об'єднань і політичних партій, об'єднаних в умовах захищеності їхніх збалансованих інтересів у єдиному інформаційно-правовому просторі сукупністю численних і різноманітних суспільних відносин, що виникають у зв'язку зі створенням, використанням, збором, обробкою й зберіганням інформації із застосуванням інформаційно-комунікаційних технологій у всіх сферах життєдіяльності, спрямованих на забезпечення кожному універсального доступу до будь-якої загальнодоступної інформації на основі верховенства права.

Особливості публічної політики в галузі охорони здоров’я

Головною метою соціального розвитку держави є збереження здоров’я людини. 

Мета роботи: аналіз та обґрунтування принципів побудови, закономірностей організації й тенденцій розвитку публічної політики в галузі охорони здоров'я України, а саме громадського здоров’я. 

Сьогодні набуває важливого значення реформування галузі охорони здоров’я. Досвід зарубіжних країн переконує, що практична діяльність органів влади з розвитку принципів публічного управління у охороні здоров’я мала декілька складових, зокрема, політичний, науковий, функціональний, інституційний, діагностичний, профілактичний, дорадчий тощо. Система громадського здоров’я – заходи, що реалізуються державними та недержавними інституціями для зміцнення здоров’я населення, попередження захворювань, збільшення тривалості активного та працездатного віку та заохочення до здорового способу життя. Громадське здоров’я – це забезпечення потреб суспільства у створенні умов, при яких люди можуть бути здоровими та організація заходів, спрямованих на профілактику захворювань. 

Найгірший внутрішній ворог – бюрократ...

Історики у своїх дослідженнях виявили «бюрократів» у державах всіх часів і народів. Бюрократизм – це без перебільшення «загроза» на шляхи євроінтеграції – прискорення докорінної перебудови принципів і механізму формування державної служби. А так як бюрократизм має характерну властивість до відтворення то і, має певне ідеологічне коріння, не вирвавши яких його не подолати. У повсякденності поняття «бюрократизм» пов’язане з поняттям бездушного чиновника, посадовця, який виконує свої обов'язки формально, без належної уваги, на шкоду та ігноруючи суспільні інтереси. Все це гарно маскується і нерідко державний службовець постає перед нами як зовсім не бездушний чиновник, не формаліст, не паперотворець, а, навпаки, з зовні дуже діловий і вкрай ефективний «народний улюбленець». Він привабливий, амбіційний, досвідчений, авторитетний і достатньо «ініціативний» – державний службовець. Хоча результати його діяльності, по своїй суті є нічим іншим як «популізм», і не відрізняються від результатів «закоренілих бюрократів». Отже, бездушність, формалізм, тяганина, канцелярщина – це ще не всі зовнішні, і до того ж зовсім не обов'язкові, ознаки бюрократа. Суть явища набагато складніша, і, не виявивши її, навряд чи можна досягти успіхів у боротьбі з бюрократизмом.

Ціннісна ідентифікація бюрократа у взаємодії з соціальним середовищем

Головною проблемою, що стоїть на шляху перетворення публічного управління в «точну» науку, є «людський фактор». Якщо в технічних системах управління основане на фундаментальних законах механіки, фізики, хімії etc., то в умовах соціальних реалій поведінка кожної людини визначається її цінностями, потребами, світоглядом, волею, установками та іншими факторами, що не піддаються точному опису, а тим більше виміру.

Сьогодні науковці все частіше звертаються до дослідження ціннісної складової діяльності бюрократа, та здійснюють пошук принципів ефективності публічного управління у сфері неформальних взаємовідносин усередині самої організації та її взаємодії з суспільством. Адже коли людина стає керівником, сформованою особистістю її морально-етичні орієнтири, духовні цінності вже визначилися. На цьому етапі вже дуже складно визначити, в ім'я яких інтересів він буде управляти: суспільних, корпоративних чи особистих, егоїстичних. I це треба добре розуміти, і не розраховувати на те, що бюрократ раптом порозумнішає, перебудується, прозріє. Ірраціональність принципів формування, відсутність щирості і довіри, корозія моральних цінностей, людяності відносин – це лише частка тих передумов які призводять до кризових явищ в публічному управління та обумовлюють дефіцит талановитих людей на публічній службі.