Особистість бюрократа, яка формується бюрократичною системою, його повсякденна служба, детально регламентовані функції накладають глибокий відбиток на його психологію. Цінності бюрократа обумовлюються не лише його службовим положенням, а й соціальним середовищем, тому поведінка людей, котрі складають бюрократичну систему, не може бути цілком регламентованою. Виникають неформальні відносини, їх складність – часто двозначність – полягає в тому, що не існує визначеної межі між офіційними і неофіційними відносинами, між сферами, що підпадають і не підпадають під дію формальних правил. Це неформальні стосунки у формальній організації, які загалом стають визначальними в її функціонуванні.
Для бюрократичної системи характерна обмеженість інформації про цілі і наміри вищих інстанцій, що створює психологічну напруженість та підсилює ревність підлеглих. Інформаційний голод компенсується тим, що виникають неформальні, або латентні, відносини для обміну інформацією поза офіційними каналами, що практично являє собою частину адміністративної політики. Тому численні «дисфункціі» бюрократичної системи неможливо усунути шляхом її перебудов і реформ – вони є наслідком економічних, політичних і соціальних протиріч бюрократичного авторитету, освяченого безособовою владою інструкції або розпорядження. Так формуються квазібюрократичні механізми особистої і групової залежності.
