Творчість як найбільш адекватна форма розвитку соціальної матерії бюрократичної системи

Особистість бюрократа, яка формується бюрократичною системою, його повсякденна служба, детально регламентовані функції накладають глибокий відбиток на його психологію. Цінності бюрократа обумовлюються не лише його службовим положенням, а й соціальним середовищем, тому поведінка людей, котрі складають бюрократичну систему, не може бути цілком регламентованою. Виникають неформальні відносини, їх складність – часто двозначність – полягає в тому, що не існує визначеної межі між офіційними і неофіційними відносинами, між сферами, що підпадають і не підпадають під дію формальних правил. Це неформальні стосунки у формальній організації, які загалом стають визначальними в її функціонуванні.

Для бюрократичної системи характерна обмеженість інформації про цілі і наміри вищих інстанцій, що створює психологічну напруженість та підсилює ревність підлеглих. Інформаційний голод компенсується тим, що виникають неформальні, або латентні, відносини для обміну інформацією поза офіційними каналами, що практично являє собою частину адміністративної політики. Тому численні «дисфункціі» бюрократичної системи неможливо усунути шляхом її перебудов і реформ – вони є наслідком економічних, політичних і соціальних протиріч бюрократичного авторитету, освяченого безособовою владою інструкції або розпорядження. Так формуються квазібюрократичні механізми особистої і групової залежності. 

Проблема бюрократії – не в самій бюрократії, але в самій системі суспільних взаємовідносин, в їх надмірній бюрократизації, «боротьбі бюрократії з бюрократизмом». 

Цінності бюрократа обумовлюються не лише його реальним службовим становищем, але й соціальним середовищем. Формально кожному чиновнику відкрита кар’єра, адже він сподівається отримати, залишаючись при цьому «реалістом», принаймні формальне підвищення. Ціннісна система бюрократа відповідає його амбіціям, відтак шкала цінностей представників бюрократичної ієрархії відповідає їхньому рангу. Такі цінності зміцнюють «корпоративний дух» завдяки усвідомленню того, що він, чиновник, – представник могутньої бюрократизованої системи, – вершить долі людей, недосвідчених та неспокушених у тонкощах та хитросплетіннях бюрократичних процедур.

Незважаючи на чітку ієрархічність, реальна поведінка людей, з яких складається бюрократична система, не може бути вичерпно (згадаймо теорему Геделя) регламентованою. Виникають неформальні відносини, їх складність, часто двозначність полягає в тому, що не існує чітко визначеної межі між офіційними та неофіційними відносинами, між сферами, що підлягають та не підлягають регламентації, дії формальних правил etc.

Саме інноватика як засіб боротьби з бюрократизмом у своєму історичному поступі має реалізувати «вихід за межі» буття сьогоденного задля створення буття майбутнього. Саме у цьому і полягає основний зміст творчості – у теоретичному та практичному конструюванні майбутнього з метою усуспільнення самої людини та гуманізації суспільства. Творчість – найбільш адекватна форма розвитку соціальної матерії. Як невичерпна творчість, так невичерпний її суб’єкт, а в цьому сенсі вона – невизначувана, адже не може бути обмежена жодними умовними рамками. Натомість попит на ринку праці залишився переважно на представників сфери послуг, де, – фактично, – не потрібні науково орієнтовані знання для створення нового, а вимагається лише обізнаність з предметною галуззю, певні навички та практичний досвід.

Саме освітянство, як авангард суспільства, як суб’єкт підготовки суб’єктів управління майбутнього (управління, яке ґрунтуватиметься не на засадах впливу на об’єкт, а на принципах загальнолюдської взаємодії), своєю творчістю має підготувати зміни у соціальній реальності. У перспективі процес розвитку людства має сприяти забезпеченню того, щоб майбутнє суспільство дійсного гуманізму тотально складалося з гармонійно розвинених освічених людей, людей-творців.

Бібліографічний опис для цитування: [ ?, 136–137]

Пашов Р. І. Творчість як найбільш адекватна форма розвитку соціальної матерії бюрократичної системи / Р. І. Пашов // Творчість як спосіб буття свободи Матеріали ХII Міжнародної науково-практичної конференції 16 травня 2013р. / уклад. Б. В. Новіков, В.Д Піхорович, І.І. Федорова, В.Д. Косенко. – К.: НТУУ «КПІ», 2013. – 216с.