Технологізація та формалізація розвитку національної системи освіти

Вплив жорсткої «вертикалі державної влади» на зміст і темпи реформування національної системи освіти, встановлення тотального контролю органів державного управління освітою, заснованого на можливостях сучасних ІТ технологій за контингентом викладачів і студентів ВНЗ, зумовлює переоцінку змісту підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації керівних кадрів національної системи освіти, що мають забезпечувати функціонування механізмів організаційної взаємодії в освіті та використовувати технології і методи запобігання проявам негативних процесів в них. 

Основною тенденцією розвитку управлінської думки ХХ – початку ХХІ ст. є прагнення наповнити науковим змістом поняття «управління» та – для досягнення цієї мети ведуться безупинні дебати про те, чи можливо досягти втілення цього положення у реальності. Протиріччя між вимогами науковості, раціональності, з одного боку, та реальною поведінкою людей – з іншого, являють собою суттєві методологічні проблеми; ці протиріччя стимулюють розвиток теорії управління, що являє собою систему принципів, методів та технологій управління, розроблених на основі інформації, отриманої як емпіричним шляхом, так і в результаті використання досягнень різних конкретних наук. Управління має власне джерело пізнання – практику та, крім того, поповнюється знаннями з різних дисциплін, без яких воно просто не змогло б розвиватися. 

Бюрократія у системі суспільних відносин

Сучасне зростання наукового інтересу до феномену бюрократії обумовлене тим, що нині можемо небезпідставно констатувати: феномен бюрократії властивий будь-якому сучасному суспільному ладу, результати діяльності бюрократичного апарату охоплюють не певний сегмент суспільства, але пронизують усі сфери людського життя. Бюрократія породжує парадокси, які виникають у системі соціального управління, хоча сама є перетвореною формою влади (основаною на принципах самоуправління), її розвиток та розширення впливу є фактичним загальносуспільним барометром продукування та відтворення перетворених форм систем управління. Сучасний етап розвитку українського суспільства характеризується недосконалістю системи законодавства та вертикалі влади, «реформами» управлінських структур, здійснюваних в інтересах конкретних людей, що сприяє кількісному зростанню неефективних структур, розширенню повноважень чиновників. Бюрократизм – це суспільний паразитизм. У результаті бюрократія й дотепер, залишаючись невидимою і безкарною, є тією силою, що визначає стан справ у державі.

Ключові слова: державне управління, чиновник, бюрократія, бюрократизм, громадянське суспільство, корпоративний інтерес, апарату управління.