Сфера вищої освіти є провідною галуззю виробництва людського та інноваційного капіталу, головною сферою розвитку знань і здібностей людини, головним вектором розвитку, який забезпечує його інтенсивний кількісний і якісний ріст у довгостроковій 163 перспективі. Тому, значний вплив на розвиток суспільства має кадровий потенціал системи вищої освіти, та його частина, що здійснює професійну діяльність, надаючи високоякісні освітні послуги та забезпечуючи конкурентноспроможність ВНЗ, особливо в контексті євроінтеграції вищої освіти. Хоча й досі залишається незрозумілим, чи виправданими є трансформації у сфері освіти саме для нашого суспільства. Щодо кадрового забезпечення вищої школи України слід зазначити, що попри кількісне зростання складу науково-педагогічних працівників, варто виокремити тенденцію до його старіння, зовнішню та внутрішню міграцію молодих викладачів.
Науково-педагогічні працівники, крім педагогічної діяльності,здійснюють також науково-дослідницькі роботи, оскільки наукові розробки і визначають імідж та престиж університету. Тому, для вирощування дійсно професійних кадрів, необхідно в роботі опиратися на такі три складові, як: освіта, наука та інноваційна діяльність. Оскільки, для вирощування професіоналів, необхідно бути всесторонньо розвинутим, мати змогу реалізувати свої теоретичні знання і тим самим втілювати інноваційні рішення. Саме тому, підготовка молодих спеціалістів, розвиток в них творчої та інноваційної складової має бути найважливішим завданням ВНЗ.
Використання таких методів, як прогнозування та планування кадрової політики ВНЗ, дасть змогу комплексно вирішити та визначити науково-обґрунтовану перспективну та поточну потребу в молодих професійних кадрах, визначити їх ефективність використання, форм і видів їх підготовки та підвищення кваліфікації, висунення фахівців на керівні посади та проведенні організаційно-виховної роботи в трудових колективах. Таким чином, від правильно організованої системи надання та отримання знань, залежить соціально- економічний, високотехнологічний та інноваційний розвиток як країни загалом, так і кожної особистості зокрема. А кадрова політика будь-якого вищого навчального закладу, повинна бути спрямована на формування такої системи роботи з персоналом, яка орієнтувалася б на досягнення стратегічних цілей ВНЗ, отримання як соціального, так і економічного ефекту. Сутність стратегічного управління персоналом повинна полягати у відповіді на три найважливіші питання: якому рівню інноваційності та науковості відповідає науково- педагогічний персонал; в якому науковому напрямку має бути задіяний науково-педагогічний персонал у відповідності зі стратегією розвитку вишу; які організаційні зміни необхідно впровадити, щоб інтенсифікувати інноваційний розвиток персоналу. Правильно відповівши на ці питання, ВНЗ зможе вибудувати стратегію і тактику своєї діяльності таким чином, щоб в майбутньому досягти поставлених перед собою цілей по модернізації та інноваційному розвитку. Крім того, в розвитку інноваційної складової, важливу роль відіграють інформаційні технології в освіті, задля створення умов відкритого та дистанційного навчання, підтримання електронної публікації в інтернеті лекційних матеріалів, обговорень проблем, пов’язаних з предметами та ін. Таким чином, кадрова політика – як система заходів, спрямованих на вирішення питань, пов’язаних з формуванням і функціонуванням університету та його структурних підрозділів по реалізації головного його завдання: своєчасного забезпечення висококваліфікованими кадрами необхідної якості і в необхідній чисельності та активізація університетської системи підвищення науково-педагогічної кваліфікації професорсько-викладацького складу. Повинна здійснюватися не лише через реалізацію цілей і завдань, зафіксованих у місії університету, для виконання якої потрібно постійне вкладення значних інвестицій в розвиток людського капіталу. Натомість, реалізації основного завдання кадрової політики в сфері вищої освіти, щодо ефективного вирішення питань якісного кадрового забезпечення, робота керівництва ВНЗ має будуватися на основі таких чинників, як соціальний діалог та соціальне партнерство, що в свою чергу дозволить підвищити дієздатність системи підготовки, добору, розстановки, виховання кадрів для сфери вищої освіти за допомогою створення зв'язків між ВНЗ і різними освітньо-науковими інституціями.
Пашов Р. І. Формування кадрового потенціалу системи вищої освіти в Україні / Р. І. Пашов // Сучасні проблеми управління: діалектика централізації та децентралізації. Матеріали VІІІ Міжнародної науково-практичної конференції (м. Київ, 10 грудня 2015 р. / Укладачі А.А.Мельниченко, І.В. Виселко. – К.: ТОВ НВП «Інтерсервіс», 2015. – 186с. - Режим доступу: https://drive.google.com/open?id=0B1hOxGZbypeeS0xiZW1USmFfRkU
Немає коментарів:
Дописати коментар