Питання про причини існування радянського бюрократизму, про його соціальні (суспільні) корені, умови виникнення і відтворення, відноситься до числа найбільш важливих і разом з тим – найбільш дискусійних питань. За радянських часів постановка питання про те, що в нашому суспільстві існують об'єктивні корені бюрократизму, цілком могла бути розцінена як провокативна, аби не сказати більше… У науковій літературі минулого панував стереотип, відповідно до якого, всі негативні явища є пережитками минулого і не мають коренів в об'єктивній соціалістичній дійсності (яка, до слова, виявилась реальністю), жодним чином не пов'язані з існуючими суспільними відносинами, формами організації громадського життя. Наявність негативних явищ пояснювали впливом буржуазної ідеології і відставанням свідомості від суспільного буття. Вважалося, що реальне буття є цілком «соціалістичним», а свідомість (насамперед індивідуальна) як щось більш інертне, яка змінюється повільніше і може містити в собі погляди і традиції минулого – т.з. «плями минулого», які знаходяться у суперечності із прогресивним буттям. Такий підхід виключав навіть саму можливість формулювання припущення про те, що, якщо в суспільстві є несоціалістичні або антисоціалістичні погляди, то, чи не є вони відображенням несоціалістичної реальності? Залишалося без уваги і те, що пошуки глибинних причин антигромадських проявів у «головах людей», а не в «економіці відповідної епохи», прямо суперечать принципам матеріалістичного розуміння історії [1, 278].
