Радянська філософія про практику існування і відтворення феномену бюрократії

Бюрократію треба розглядати як соціально-економічне явище, яке притаманне будь-якій суспільній формації. Звісно: капіталізму – іманентно, комунізму – трансцендентно. Бюрократизована держава не може служити народу, справі розбудови суспільства, оскільки бюрократ переслідує власні цілі, вирішує свої проблеми за рахунок держави. Бюрократизм – це суспільний паразитизм. В результаті бюрократія і сьогодні, залишаючись невидимою і безкарною, є тою силою, що визначає стан справ, – порядок денний, – у державі. Саме такий підхід представляється найбільш вірним з теоретичної і практичної точок зору і, вважаємо, заслуговує подальшої розробки. Сьогоднішня державна система управління – спадкоємець радянської командно-адміністративної системи, і несе у собі всі її вади. Розбіжності між категоріями людей у суспільстві визначаються характером суспільних відносин. Існує привілейована категорія осіб – у сфері управління суспільством. «Той особливий шар, у руках якого знаходиться влада в сучасному суспільстві, це — бюрократія», [Ленин В. И. Поли. собр. соч. / Ленин В. И. Сочинения в 55 т. Изд. V. - М.: Политиздав, 1967.- т. 1 - 662с., С.439] — писав В. И. Ленін, маючи на увазі капіталістичний лад. Щоб при наявності структурної «основи» бюрократії можна було говорити власне про бюрократію, дійсно необхідно розуміти різницю між суспільством як об'єктом управління і суб'єктами управління. Ці розбіжності і є відчуженням держави від суспільства, відчуження як наслідок розколу суспільства на класи, наслідок соціальної нерівності. Розбіжності мають, соціальну основу і носять політичний характер. Очевидно, що бюрократичний характер соціальних процесів обумовлює не дисципліна, не розподіл функцій і не формальні процедури, хоча вони служать необхідною передумовою нормального функціонування всякої суспільної установи. Розподіл функцій тільки тоді здобуває суворий ієрархічний порядок, коли стає атрибутом бюрократичної системи, коли ієрархія функцій підкріплюється соціальною ієрархією класів, соціальних шарів. «Силами бюрократичного апарата соціалізм не побудуєш. Соціалізм живий творчий є справа самих мас»; «Якщо від чого й загине радянська влада, то не від зовнішніх ворогів, а від власної бюрократії» [Ильенков Э. В. Ленинская диалектика и метафизика позитивизма: Размышления над книгой В.И. Ленина «Материализм и эмпириокритицизм»). - М.: Политиздат, 1980.- 175с., С.113]. Цей вислів Е.В. Ільєнкова є показовим, ключовим в розумінні «бюрократії чистого розуму».

Роль соціальної творчості в бюрократизованому суспільстві

Уся історія суспільства – приклад стихійної форми розвитку соціальної творчості. Себто: скоріше всупереч і наперекір, аніж завдячуючи зусиллям держави. «Люди самі роблять свою історію, але досі вони робили її, не керуючись загальною волею, за єдиним загальним планом, і навіть не в рамках певним чином обмеженого, даного суспільства, їх прагнення перехрещуються, і тому в усіх таких суспільствах панує необхідність, доповненням і формою прояву якої є випадковість. Необхідність, яка пробивається тут крізь усі випадковості...».

Роль соціальної творчості в подоланні феномену бюрократії

Соціальна творчість, як відомо, є масовим явищем її характерною особливістю, є стихійне та наукове управління соціально-творчою діяльністю людей.Суспільна практика показує, що стихійна соціальна творчість відбувалася, як правило, в такій послідовності: виробничо-трудова – духовна – суспільно-політична творчість, яка є фазою безпосереднього творення нових суспільних відносин в рамках абсолютистської, бюрократично- централізованої держави.

Ключові слова: соціальна творчість, феномен бюрократії.

Існуюча в Україні державна система управління в значній мірі – спадкоємець всього найгіршого, що мало місце бути в складі радянської системи і несе, – примножуючи, – у собі всі її вади. При переході до так званого «демократичного суспільного ладу (ринкової економіки) помилковим є твердження, що це поклало край феномену бюрократії» [11, 54]. На нашу думку, саме бюрократія доклала чимало зусиль для цього перетворення. Власне – і спотворення. Вона – основний та найактивніший (в режимі активізму) його суб‘єкт.

Роль історичної соціальної творчості мас в подоланні феномену бюрократії

Для будь-якої суспільної формації, як відомо, найважливішою об'єктивною необхідністю, специфічною рисою є свідома соціальна творчість мас. Лише за цієї умови суспільство формується не стихійно, а як результат свідомої і цілеспрямованої діяльності народних мас. Ця діяльність повинна здійснюватися в різноманітних формах, які при всій їх різноманітності мають єдиний зміст: вони спрямовані на розв'язання базисних соціальних завдань шляхом організації колективних зусиль, розвитку здібностей, ініціативи, творчих сил кожної людини. 

Суспільство, на відміну від природи, розвивається завдяки соціально-творчій діяльності людей, здатних пізнавати закони його розвитку і свідомо використовувати їх. Загалом, історична соціальна творчість може відбуватися в стихійній і свідомій формах. Для розуміння особливостей суспільного розвитку дуже важливо розрізняти ці види історичної соціальної творчості – об'єктивний вплив людей на історію, при якому вони можуть навіть не усвідомлювати себе творцями, і свідому історичну творчість, в якій люди беруть участь, оскільки свідомо розв'язують певні завдання. Така класифікація історичної творчості набуває особливо важливого методологічного значення при дослідженні соціального устрою суспільства. Саме творчість дає можливість розкрити те істотно нове, що вносить в управління суспільний прогрес.

Академічний капіталізм як руйнівна продуктивна сила в системі освіти

Скорочення державного фінансування змусило систему освіти наблизитися до ринку через встановлення тісних зв'язків з приватними структурами, продаж освітніх послуг, зростання приватного фінансування, інакше кажучи, ринкові економічні відносини перетворюють наукову і освітню діяльність в "академічний капіталізм". Все це приводить до дефундаменталізації та квазінауковості. Тому першочерговим завданням на сьогодні є необхідність здійснення органічного стикування переваг "радянської" та "західної" моделей освіти.

Ключові слова: влада, академічний капіталізм, бюрократія, перетворена форма, неавтентичність, підприємницький університет.

Сокращение государственного финансирования заставило систему образования приблизиться к рынку через установление тесных связей с частными структурами, продаже образовательных услуг, роста частного финансирования, иначе говоря, рыночные экономические отношения превращают научную и образовательную деятельность в "академический капитализм". Всё это приводит к дефундаментализации и квазинаучности. Поэтому первоочередным заданием на сегодня является необходимость осуществления органической стыковки преимуществ "советской" и "западной" моделей образования.

Ключевые слова: власть, академический капитализм, бюрократия, превращенная форма, неаутентичность, предпринимательский университет.

The reduction of government financing forces an education system to approach a market through tight relations with private organizations, through marketing of educational services, increasing of private financing, in other words, market economic relations are transforming scientific and educational activities into "academic capitalism". It leads to defundamentalisation and quasi science. Therefore a prior task of nowadays is a necessity of the constitutional adaption of advantages of "soviet" and "west" educational models.

Keywords: authority, academic capitalism, bureaucracy, transformed form, inauthenticity, Entrepreneurial University.