Роль історичної соціальної творчості мас в подоланні феномену бюрократії

Для будь-якої суспільної формації, як відомо, найважливішою об'єктивною необхідністю, специфічною рисою є свідома соціальна творчість мас. Лише за цієї умови суспільство формується не стихійно, а як результат свідомої і цілеспрямованої діяльності народних мас. Ця діяльність повинна здійснюватися в різноманітних формах, які при всій їх різноманітності мають єдиний зміст: вони спрямовані на розв'язання базисних соціальних завдань шляхом організації колективних зусиль, розвитку здібностей, ініціативи, творчих сил кожної людини. 

Суспільство, на відміну від природи, розвивається завдяки соціально-творчій діяльності людей, здатних пізнавати закони його розвитку і свідомо використовувати їх. Загалом, історична соціальна творчість може відбуватися в стихійній і свідомій формах. Для розуміння особливостей суспільного розвитку дуже важливо розрізняти ці види історичної соціальної творчості – об'єктивний вплив людей на історію, при якому вони можуть навіть не усвідомлювати себе творцями, і свідому історичну творчість, в якій люди беруть участь, оскільки свідомо розв'язують певні завдання. Така класифікація історичної творчості набуває особливо важливого методологічного значення при дослідженні соціального устрою суспільства. Саме творчість дає можливість розкрити те істотно нове, що вносить в управління суспільний прогрес.

Людина існує не просто в культурі, але й в історії, яка і є способом руху протиріччя, породження й вирішення його. Культура вчить, індивід вчиться, вчить себе сам, заново відкриває суспільні істини як істини власного досвіду, як розумні схеми власної діяльності. Учителювання й учнівство – два полюси мислення, яке – на перетині цих координат. Учителювання без учнівства й дає "бюрократію культури" [Е.В. Ільєнков. Маркс та західний світ // Ильєнков Е.В. Філософія й культура, М., Политиздат, 1991]. Саме це мав на увазі Ільєнков, коли писав про те, що школа повинна вчити мислити. І саме це дасть можливість здійснити перехід до суспільства, в якому буде повне самоврядування трудящих, і як наслідок, зникнення колишнього типу трудящих як носіїв фізичної праці, які роблять продукти "одиничної безпосередньої праці", відбудеться формування людей, здатних розуміти загальні зв'язки, інтереси й завдання, здатних ставити загальні цілі й управляти процесом їх досягнення. Тому маючи на увазі, звичайно, людей, пов'язаних між собою спільними інтересами, людей, для яких спільний інтерес збігається з особистим і є при цьому сьогоденням, а не формально-загальним, маючи на увазі людей, зацікавлених в успіху при досягненні спільної мети. 

Володіючи науковими знаннями об'єктивних законів розвитку суспільства і застосовуючи їх у практичній діяльності, суб'єкт свідомої соціальної творчості виступає вже не як сліпе знаряддя об'єктивної необхідності, а як її господар. Одна справа, коли об'єктивна необхідність реалізується в результаті її пізнання та усвідомлення і, отже, наукового передбачення її наслідків, і інша – коли вона здійснюється стихійно, без розуміння суб'єктом того, які закони в даному разі діють і до яких суспільних наслідків діяльності призводять. Скасування бюрократії, як стверджував Е.В. Ільєнков, можливе лише за тієї умові, коли загальний інтерес стає особистим інтересом у дійсності, це, у свою чергу, можливо лише за умови, коли особистий інтерес стає в дійсності загальним [Е.В. Ільєнков. Про "сутність людини" і "гуманізму" у розумінні Адама Шаффа // Е.В. Ільєнков.Філософія й культура, М., Политиздат, 1991].

Отже, тільки тоді, коли суб'єкт володіє науковими знаннями про суспільство і свідомо застосовує їх у своїй діяльності, він є дійсним творцем історії, оскільки підпорядковує процес розвитку суспільства своїй волі, своїм інтересам. Більш того, за цих умов він може використовувати закони розвитку суспільства в потрібному йому напрямі – так, щоб мета збігалася з наслідками його діяльності. "Суспільні сили, подібно до сил природи, діють сліпо, насильницьки, руйнівно, поки ми не пізнали їх і не зважаємо на них,– писав Ф. Енгельс, – але коли ми пізнали їх, зрозуміли їх діяння, напрям і вплив, то тільки від нас самих залежить підпорядковувати їх все більше й більше нашій волі і за допомогою них досягати наших цілей" [Маркс К., Енгельс Ф. Твори, т. 20, с. 274].

Знання об'єктивних законів розвитку суспільства і на їх основі передбачення соціальних наслідків діяльності людей дає можливість контролювати не тільки найближчі соціальні наслідки діяльності, що є характерною ознакою будь-якої доцільної людської діяльності, а й більш віддалені. Крім того, знаючи закономірності розвитку суспільства, умови їх прояву, суб'єкт спроможний не лише контролювати процес розвитку, а й, змінюючи умови дії об'єктивних законів історичного розвитку, законів формування нового, створювати нове, творити історію. Отже, люди, хоча й не в змозі ані створювати, ані скасовувати законів природи або суспільного розвитку, все ж, знаючи умови їх дії і впливаючи на них, мають можливість добиватися бажаних для себе результатів. "Силами бюрократичного апарата соціалізм не побудуєш. Соціалізм живий творчий є справа самих мас"; "Якщо від чого й загине радянська влада, то не від зовнішніх ворогів, а від власної бюрократії" [Е.В. Ільенков. Ленінська діалектика і метафізика позитивізму (Роздуми над книгою В.І. Леніна "Матеріалізм і емпіріокритицизм"). М.: – 1980]. Цей вислів Е.В. Ільєнкова є показовим, ключовим в розумінні "бюрократії чистого розуму".

Отже, ми переконані, що знання об'єктивних законів суспільного розвитку і свідоме їх застосування, дадуть можливість управляти історичним процесом в якому феномен бюрократії являє собою соціально-економічне явище, яке притаманне будь-якій суспільній формації. Звісно: капіталізму – іманентно, комунізму – трансцендентно. Саме такий підхід представляється найбільш вірним з теоретичної і практичної точок зору і, вважаємо, заслуговує подальшої розробки.

Бібліографічний опис для цитування: [ ?, 184–186]

Пашов Р. І. Роль історичної соціальної творчості мас в подоланні феномену бюрократії / Р. І. Пашов // Творчість як основний ресурс відродження України: матеріали ХІ Міжнародної науково-практичної конференції, 12–13 травня 2011 р. / уклад. Б. В. Новіков. – К.: НТУУ «КПІ», 2011. – 291c. - Режим доступу: https://drive.google.com/open?id=0B1hOxGZbypeeWlo4UFlVYVNqSWc