Бюрократію треба розглядати як соціально-економічне явище, яке притаманне будь-якій суспільній формації. Звісно: капіталізму – іманентно, комунізму – трансцендентно. Бюрократизована держава не може служити народу, справі розбудови суспільства, оскільки бюрократ переслідує власні цілі, вирішує свої проблеми за рахунок держави. Бюрократизм – це суспільний паразитизм. В результаті бюрократія і сьогодні, залишаючись невидимою і безкарною, є тою силою, що визначає стан справ, – порядок денний, – у державі. Саме такий підхід представляється найбільш вірним з теоретичної і практичної точок зору і, вважаємо, заслуговує подальшої розробки. Сьогоднішня державна система управління – спадкоємець радянської командно-адміністративної системи, і несе у собі всі її вади. Розбіжності між категоріями людей у суспільстві визначаються характером суспільних відносин. Існує привілейована категорія осіб – у сфері управління суспільством. «Той особливий шар, у руках якого знаходиться влада в сучасному суспільстві, це — бюрократія», [Ленин В. И. Поли. собр. соч. / Ленин В. И. Сочинения в 55 т. Изд. V. - М.: Политиздав, 1967.- т. 1 - 662с., С.439] — писав В. И. Ленін, маючи на увазі капіталістичний лад. Щоб при наявності структурної «основи» бюрократії можна було говорити власне про бюрократію, дійсно необхідно розуміти різницю між суспільством як об'єктом управління і суб'єктами управління. Ці розбіжності і є відчуженням держави від суспільства, відчуження як наслідок розколу суспільства на класи, наслідок соціальної нерівності. Розбіжності мають, соціальну основу і носять політичний характер. Очевидно, що бюрократичний характер соціальних процесів обумовлює не дисципліна, не розподіл функцій і не формальні процедури, хоча вони служать необхідною передумовою нормального функціонування всякої суспільної установи. Розподіл функцій тільки тоді здобуває суворий ієрархічний порядок, коли стає атрибутом бюрократичної системи, коли ієрархія функцій підкріплюється соціальною ієрархією класів, соціальних шарів. «Силами бюрократичного апарата соціалізм не побудуєш. Соціалізм живий творчий є справа самих мас»; «Якщо від чого й загине радянська влада, то не від зовнішніх ворогів, а від власної бюрократії» [Ильенков Э. В. Ленинская диалектика и метафизика позитивизма: Размышления над книгой В.И. Ленина «Материализм и эмпириокритицизм»). - М.: Политиздат, 1980.- 175с., С.113]. Цей вислів Е.В. Ільєнкова є показовим, ключовим в розумінні «бюрократії чистого розуму».
