Бюрократію треба розглядати як соціально-економічне явище, яке притаманне будь-якій суспільній формації. Звісно: капіталізму – іманентно, комунізму – трансцендентно. Бюрократизована держава не може служити народу, справі розбудови суспільства, оскільки бюрократ переслідує власні цілі, вирішує свої проблеми за рахунок держави. Бюрократизм – це суспільний паразитизм. В результаті бюрократія і сьогодні, залишаючись невидимою і безкарною, є тою силою, що визначає стан справ, – порядок денний, – у державі. Саме такий підхід представляється найбільш вірним з теоретичної і практичної точок зору і, вважаємо, заслуговує подальшої розробки. Сьогоднішня державна система управління – спадкоємець радянської командно-адміністративної системи, і несе у собі всі її вади. Розбіжності між категоріями людей у суспільстві визначаються характером суспільних відносин. Існує привілейована категорія осіб – у сфері управління суспільством. «Той особливий шар, у руках якого знаходиться влада в сучасному суспільстві, це — бюрократія», [Ленин В. И. Поли. собр. соч. / Ленин В. И. Сочинения в 55 т. Изд. V. - М.: Политиздав, 1967.- т. 1 - 662с., С.439] — писав В. И. Ленін, маючи на увазі капіталістичний лад. Щоб при наявності структурної «основи» бюрократії можна було говорити власне про бюрократію, дійсно необхідно розуміти різницю між суспільством як об'єктом управління і суб'єктами управління. Ці розбіжності і є відчуженням держави від суспільства, відчуження як наслідок розколу суспільства на класи, наслідок соціальної нерівності. Розбіжності мають, соціальну основу і носять політичний характер. Очевидно, що бюрократичний характер соціальних процесів обумовлює не дисципліна, не розподіл функцій і не формальні процедури, хоча вони служать необхідною передумовою нормального функціонування всякої суспільної установи. Розподіл функцій тільки тоді здобуває суворий ієрархічний порядок, коли стає атрибутом бюрократичної системи, коли ієрархія функцій підкріплюється соціальною ієрархією класів, соціальних шарів. «Силами бюрократичного апарата соціалізм не побудуєш. Соціалізм живий творчий є справа самих мас»; «Якщо від чого й загине радянська влада, то не від зовнішніх ворогів, а від власної бюрократії» [Ильенков Э. В. Ленинская диалектика и метафизика позитивизма: Размышления над книгой В.И. Ленина «Материализм и эмпириокритицизм»). - М.: Политиздат, 1980.- 175с., С.113]. Цей вислів Е.В. Ільєнкова є показовим, ключовим в розумінні «бюрократії чистого розуму».
В наукових розвідках радянських часів прямо стверджується, що в нашому суспільстві «бюрократичні перетворені форми обумовлені насамперед соціально-організаційними й особистісними джерелами»[Зверев А.Ф. В.И. Ленин о сущности бюрократии и бюрократизма // Советское государство и право. 1987. №1 С. 51]. Бюрократизм розглядався винятково як управлінський феномен. Звідси і пошук причин його існування обмежувався, як правило, виключно сферою діяльності управлінського апарату. Аналізувалися різноманітні, суто поверхневі бюрократичні прояви, і всі причини їхнього існування вбачалися винятково в недоліках службової, посадової діяльності. Це і стало фатальною помилкою у трактуванні бюрократизму, принциповою методичною помилкою (упущенням) у визначенні справжніх причин його існування і відтворення. Саме тут вкоренилися джерела неефективності, фактичної безплідності багаторічної боротьби з бюрократизмом. Фактична – імітація такої боротьби.
Тому, істотно просунутися вперед у розумінні причин явищ, що позначалися терміном «бюрократизм», можна лише вірно сформулювавши питання про зв'язок бюрократизму з існуючими суспільними відносинами, про те, що джерела бюрократизму знаходяться у недосконалості самих суспільних відносин інститутів та практик соціального буття. Намагатись пояснити наявність різних бюрократичних проявів виключно пережитками минулого або впливом ворожих соціалізмові сил – означало йти в глухий теоретичний кут, ухилятися від чесного й об'єктивного науково-бездоганного осмислення даного феномену. Саме тому сьогодні доводиться знову повертатися до багатьох питань, по яких раніше вже неодноразово приймалися рішення. Таким чином, досвід минулого зобов'язує розрізняти і розмежовувати боротьбу з бюрократизмом, тобто з конкретними проявами негативної діяльності бюрократії, і подолання, викорінювання бюрократії як системи існуючих структур і відносин, як особливого соціального феномену. Як приватної власності на владу, бо нічим іншим бюрократія не є.
Пашов Р. І. Радянська філософія про практику існування і відтворення феномену бюрократії / Р. І. Пашов // Марксизм та сучасність: радянська філософія – вчора, сьогодні, завтра: матеріали ІІІ Міжнародної науково-практичної конференції, 15 грудня 2011 р. / уклад. Б. В. Новіков. – К.: НТУУ «КПІ», 2011. – 283с.
Немає коментарів:
Дописати коментар