Сучасна епоха поставила перед освітою, її філософськими засадами принципово нові проблеми інтеграційного характеру, тому розробка філософії освіти, її ідеологічного наповнення та своєчасного впровадження здобутків в освітянські практики вкрай важливі. Істотними недоліками, що стримують, стагнують модернізацію вищої освіти, є формалізм, адміністрування (формалізм в управлінні), компанійство, поспішність та непродуманість у прийнятті важливих рішень, що вимагають попереднього вивчення і обговорення, потребують добротного наукового обґрунтування. Адже освітянський менеджмент у вищій школі радше відіграє роль бюрократичної структури в контексті приватної власності на знання, ідеологію виховання індивіда у процесі формування «суспільства знань», в якому «знання» є капіталом.
У сучасну епоху бурхливого розвитку науки і техніки особливо актуальним та нагальним постає питання виховання творчих особистостей. Для цього повинні створюватись спеціальні методики вирішення творчих задач, активізації творчого потенціалу людини. Необхідно формувати і розвивати молодіжне середовища через пошук і застосування ефективних механізмів управління й організації в науці. Управлінська діяльність має бути спрямована на усунення інституціональних проблем, з якими зіштовхуються вчені (особливо молоді), за допомогою активізації горизонтальних зв‘язків у дослідницькій площині, формування навичок самоорганізації, оволодіння самопрезентацією в академічному середовищі.
В освіті перехід на нові форми і методи навчання, що мають сприяти розвиткові творчої самостійності індивіда, а насправді є нічим іншим, як формалізацією процесу навчання, який перетворюється в одну з псевдоголовних задач (квазізадач) нашої системи освіти, яка цілком «природно» приводить до квазінавчання, яке, у свою чергу, можна трактувати двояко: як процес оптимального, з потужною науковою базою, навчання, яке лише змінює форму задля індивідуалізації контролю; і як процес європеїзації (мавпування): невизнання та повне ігнорування власних наукових досягнень, наукова імітація, що насправді є лише ідеологічною пересторогою недолугої бюрократизованої системи освіти, яка заради самозбереження готова нехтувати суспільними інтересами.
Концепція освітньої бюрократизації дозволяє реалізувати формалізований механізм пізнання, відповідно до якого педагогам-науковцям повинна надаватися така допомога з боку керівників освітніх закладів, органів освіти, яка забезпечить процес отримання знань, але не завжди дає можливість набути самих знань, вмінь та навичок; вона нівелює роль педагогів, вимагаючи від них максимальної уваги до освітньої політики, стратегії та тактики розвитку освітнього простору, його технологічних, процедурно-ритуальних та естетичних цінностей. Це орієнтує педагога-науковця не на творчість, а на гнучкість у формуванні планів і програм навчання, розвитку, ірраціонального використання часу.
Важливий напрям бюрократизації діяльності педагога-науковця – суто формалізоване удосконалення навчальних програм та процесу навчання, що безпосередньо пов‘язано з функціями педагога-науковця як працівника, який відпрацьовує (відбуває) свої години навантаження. І хоча програми (стратегія та принципи) перебувають поза компетенцією саме педагога-науковця, їх успішна реалізація (тактика) залежить саме від нього, від визначення ним доцільних обсягів матеріалу до кожного заняття, міри та послідовності вивчення матеріалу. При цьому оцінювання знань здійснюється за допомогою тестів, а не особистого досвіду та вміння практично реалізовувати отриманні знання. Існує постійна напруга між освітою (безпосередньо) і бюрократизованою науковою інституцією, тобто проблема бюрократизації лежить не тільки у площині взаємовідносин соціальних інституцій, але і всередині нього.
Бібліографічний опис для цитування: [ ?, 302–303]
Пашов Р. І. Бюрократизація інтеграційних процесів у освітньому просторі / Р. І. Пашов // Великі війни, великі трансформації: історична соціологія 20-го століття, 1914-2014: тези доп. / Уклад.: А.А. Мельниченко, П.В. Кутуєв, А.О. Мігалуш // Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції (м. Київ, 27-28 листопада 2014р.). – К.: НТУУ «КПІ», 2014. – 304с. - Режим доступу: https://drive.google.com/open?id=0B1hOxGZbypeeb0FKZjVmVy01anc
Немає коментарів:
Дописати коментар