Бюрократичний спосіб мислення як передумова масового бюрократизму в суспільстві

Немає такого суспільства, в якому б не лаяли «бюрократів, які не боряться з бюрократизмом». Саме тому ця боротьба, яка довгий час переважно декларувалася, сьогодні є в центрі уваги. На практиці вона зводилася до окремих кампаній, до часткових заходів, до перетрушування державного апарату та до посилення адміністративної відповідальності за явні бюрократичні перекоси (паперотворчість, корупцію, чиновницьке чванство і т.д.). 

Бюрократ – це не обов'язково столоначальник, це не посада і не звання, а, швидше за все, своєрідний стан людини, його соціальна роль, якій властиві особливий спосіб думки та спосіб дії. Саме тому, бюрократами є навіть найзапекліші, причому щирі, противники бюрократизму. Перш за все, це виражається в мисленні: бюрократичний спосіб мислення, так глибоко проник в спосіб міркувань, що стає непомітним. Як наслідок, відбувається деформація думки, схожа на самообман. Для її виявлення і подолання потрібно не тільки принциповість, але й навички самоаналізу, завзятість і послідовність. Часто буває так, що думка, яка в цю секунду «прийшла в голову» і тут же сподобалася, вже здається нам істиною, якщо не в останній, то все одно в дуже «високій інстанції». Кожен добре знає цю інстанцію. Вона називається «Я». Втім, це може бути і «МИ».

Деякі дослідження дають підставу вважати, що в цьому криється один із витоків масового бюрократизму. Його можна було б назвати гносеологічним витоком. Але це зовсім не означає, що він стосується виключно державних діячів, чиновників чи політиків. Всі люди так чи інакше беруть участь у безперервному пізнавальному процесі, що протікає в суспільстві. Навіть коли робітник у стотисячний раз виточує одну і ту ж деталь, він все одно кожну секунду пізнає щось нове. І, звичайно, буває, що й робітник може зверхньо підійти до цієї вздовж і поперек вивченої деталі та, не замислюючись, візьметься за справу. А в результаті – будь-яка бракована деталь –, перш за все, свідчення помилки в її пізнанні, а потім вже й наслідок неправильного практичного впливу в ході обробки. Виходить, що це теж наслідок бюрократизму? В даному випадку «жертвою» є нещасна деталь, на особливості якої робітник, перебуваючи на робочому місці, не звернув уваги, вирішивши, що все обійдеться і так.

Мабуть, справа тут в тому, що природа бюрократизму тісно пов'язана зі соціальною природою людини. З одного боку, його підживлює маса звичок, корисних і шкідливих, прагнення до спокійного, упорядкованого життя. А з іншого боку, бюрократизм пов'язаний зі свавіллям і насильством, нівелюванням тих думок, відносин, речей і людей, які не вкладаються в заздалегідь приготовлені для них схеми. 

Бюрократ саме тому настільки живучий та настільки різноманітний, що його ембріон знаходиться в кожному з нас, а ми всі – дуже різні люди. Це – глибинна частина нашого «Я». Поки цей наш внутрішній бюрократ не зосередиться на чомусь одному, поки він розкидається на дрібниці в повсякденному житті, це не так помітно. Тут особистість в цілому, як правило, підноситься над своєю «бюрократичною личиною», не дозволяє їй повноцінно розкритися. Але коли умови змінюються – людина отримує посаду, займає певне місце в ієрархічній структурі суспільства. І тут відбувається найбільш драматичне: особистість вступає у конфлікт сама з собою. На одній стороні – внутрішній бюрократ, який отримав громадський статус, на іншій – особистість. І лише та людина, в якої особистісні характеристики переважають, здобуває необхідний досвід і сміливість для подолання бюрократизму у своїй діяльності.

Натомість сьогодні ми можемо лише побічно спостерігати як внутрішній бюрократ долає опір особистості й виривається назовні. Він пригнічує особистість людини, призводить до її деградації, перетворюючи в особистість бюрократа. Так народжується той традиційний тип бюрократа. Це він стає суб'єктом перетворених форм в різних сферах суспільного життя та об'єктом загального невдоволення, обурення, насмішок і анекдотів. Хто б він не був – кабінетний лев або канцелярська щур, – він однаково неприємний суспільству.

Бібліографічний опис для цитування: [ ?, 147–148]

Пашов Р. І. Бюрократичний спосіб мислення як передумова масового бюрократизму в суспільстві / Р. І. Пашов // Людяність творчості як творчість людяності: Матеріали ХІV Всеукраїнської науково-практичної конференції (25 травня 2017р., м.Київ) / Укладачі:. Новіков Б.В., Мельниченко А.А., Покуліта І.К.., Шевчук Ю.А./ – К.: КПІ ім. Ігоря Сікорського, – К.: ТОВ НВП «Інтерсервіс№, 2017. – 245c. (C. 147–148)