Ціннісна ідентифікація бюрократа у взаємодії з соціальним середовищем

Головною проблемою, що стоїть на шляху перетворення публічного управління в «точну» науку, є «людський фактор». Якщо в технічних системах управління основане на фундаментальних законах механіки, фізики, хімії etc., то в умовах соціальних реалій поведінка кожної людини визначається її цінностями, потребами, світоглядом, волею, установками та іншими факторами, що не піддаються точному опису, а тим більше виміру.

Сьогодні науковці все частіше звертаються до дослідження ціннісної складової діяльності бюрократа, та здійснюють пошук принципів ефективності публічного управління у сфері неформальних взаємовідносин усередині самої організації та її взаємодії з суспільством. Адже коли людина стає керівником, сформованою особистістю її морально-етичні орієнтири, духовні цінності вже визначилися. На цьому етапі вже дуже складно визначити, в ім'я яких інтересів він буде управляти: суспільних, корпоративних чи особистих, егоїстичних. I це треба добре розуміти, і не розраховувати на те, що бюрократ раптом порозумнішає, перебудується, прозріє. Ірраціональність принципів формування, відсутність щирості і довіри, корозія моральних цінностей, людяності відносин – це лише частка тих передумов які призводять до кризових явищ в публічному управління та обумовлюють дефіцит талановитих людей на публічній службі.

Цінності бюрократа обумовлюються не лише його реальним службовим становищем, але й соціальним середовищем. Формально, кожному чиновнику відкрита кар’єра, адже він сподівається отримати, залишаючись при цьому «реалістом», принаймні формальне підвищення. Ціннісна система бюрократа відповідає його амбіціям, відтак шкала цінностей представників бюрократичної ієрархії відповідає їхньому рангу. Такі цінності зміцнюють «корпоративний дух» завдяки усвідомленню того, що він, чиновник, – представник могутньої бюрократизованої системи, – вершить долі людей, недосвідчених та неспокушених у тонкощах та хитросплетіннях бюрократичних процедур.

Безумовно, рефлексія людини стосовно самої себе, формування її ціннісного відношення до оточуючих, знаходження власного місця та мети існування в навколишньому світі має включати й процес ідентифікації (самоідентифікації) індивіда, пошуку та утвердження власної ідентичності. Ідентифікація виступає в ролі центрального механізму формування здатності людини до саморозвитку, до подолання дисгармонії людського існування, до розвитку розуміння і взаємодії між людьми за допомогою постановки себе на місце «ідеального іншого» – «іншого», який виступає в ролі моделі, котра задає певні зразки та стереотипи поведінки. Зіставлення себе з цим визнаним зразком призводить до усвідомлення людиною свого місця і значення у світі.

Ідентифікація бюрократії, на нашу думку, являє собою специфічний механізм саморегуляції людини, основу якої складає визнання того положення, що об’єктивні явища відображаються у свідомості людини не тільки як предмети матеріального світу, але й як цілісні об’єкти (або їх деталі), що мають як суб’єктивне, так і суспільно-історичне значення. У такому контексті вона виступає як певний культурний ідеал особистості, що є вираженням ціннісного відношення до навколишньої реальності та дійсності, до самої себе та майбутнього, в їх цілісності та взаємозв’язку; об’єднуючи різні прояви реальності та дійсності в єдине ціле бюрократії, створює власну перспективу, пояснення якої можливе у межах теорії цінностей.

Це, у свою чергу, ставить питання про ціннісну ідентифікацію людини. Ціннісний аспект ідентифікації ґрунтується на тому, що бюрократія отримує статус еталона розвитку сучасної людини саме тому, що закріплюється як основа існування індивідуального буття системи загальнолюдських взаємовідносин, що реалізовуються у вигляді індивідуального усвідомлення та схвалення бюрократизованих цінностей, норм об’єкта ідентифікації, а тому й таких, що виступають основою особистісної системи цінностей «корпоративного духу» феномену бюрократії.

Моделлю ідентифікації може виступати окремий індивід, певна група або спільнота, що є носіями як номінальних, так і реальних установок та ідеалів поведінки, які, своєю чергою, викликають як позитивні, так і негативні відчуття. Це значно ускладнює процес виведення змісту «ідеального іншого», оскільки він багато в чому є віддзеркаленням як процесу і результату пізнання об’єкта, який виступає як модель, так і процесу підведення під нього людини, що ідентифікується. Процес пізнання у цьому разі ускладнюється тим, що мова йде про особистість бюрократа, яка постає одночасно й ідеальною сутністю, і формою його буття. Тому, насамперед потрібно відповісти на питання про те, як взагалі можливе виведення ідентифікаційної універсалії, що дозволяє охопити зв’язок між частинами, кожна з яких, відображаючи певний спосіб існування людини, конституює свою особливу сторону дійсності.

З викладеного вище виходить, що питання про ідентифікацію тісно пов’язане з питанням про самоідентифікацію – і в тому, і в іншому випадках це питання про ступінь присутності ідеального «іншого» у самовизначенні «я». Якщо ідентифікація бюрократії є результатом індукції, то самоідентифікація як перехід від загального до одиничного, як прояв бюрократизації «тут і тепер», є результатом дедукції. Й індукція, і дедукція вирішують питання про зв’язок індивідуальних актів мислення, в яких одні акти стають змістом інших. При цьому як перші, так і другі зберігають свою відносну автономність, а ефект позитивного зворотного зв’язку виражається в тому, що «вторинні» акти виступають джерелом і механізмом структурного ускладнення та розвитку «первинних».

В умовах сьогодення процес вироблення власного стійкого – інваріантного – образу ускладнюється через значне звуження ідентифікаційного просторово-часового поля, характерного для кризових етапів у розвитку суспільства. Виникає суттєва неоднозначність та розмитість культурних суспільних меж самоідентифікації, що відбувається в результаті заміни ціннісних орієнтирів, які десятиліттями вироблялися суспільством і є загальноприйнятними на псевдоорієтири та квазіідеали.

Бібліографічний опис для цитування: [ ?, 130–132]

Пашов Р. І. Ціннісна ідентифікація бюрократа у взаємодії з соціальним середовищем/ Р. І. Пашов // Національні цінності й національні інтереси в системі публічного управління: матеріали науково-практичної конференції за міжнар. участю ( Київ, 12 жовтня 2017р.) / за заг. ред. В.С. Куйбіди, І.В. Розпутенка  – К.: НАДУ, 2017. – Т.1. – 392c. (C. 130–132)