Особливості публічної політики в галузі охорони здоров’я

Головною метою соціального розвитку держави є збереження здоров’я людини. 

Мета роботи: аналіз та обґрунтування принципів побудови, закономірностей організації й тенденцій розвитку публічної політики в галузі охорони здоров'я України, а саме громадського здоров’я. 

Сьогодні набуває важливого значення реформування галузі охорони здоров’я. Досвід зарубіжних країн переконує, що практична діяльність органів влади з розвитку принципів публічного управління у охороні здоров’я мала декілька складових, зокрема, політичний, науковий, функціональний, інституційний, діагностичний, профілактичний, дорадчий тощо. Система громадського здоров’я – заходи, що реалізуються державними та недержавними інституціями для зміцнення здоров’я населення, попередження захворювань, збільшення тривалості активного та працездатного віку та заохочення до здорового способу життя. Громадське здоров’я – це забезпечення потреб суспільства у створенні умов, при яких люди можуть бути здоровими та організація заходів, спрямованих на профілактику захворювань. 

У межах виконання зобов’язань, що стосуються Угоди про Асоціацію з ЄС, в Україні був створений «Центр громадського здоров'я Міністерства охорони здоров’я». Такі центри вже давно функціонують у США та країнах Європи, і основною їх місією є контроль над інфекційними та неінфекційними хворобами, пропаганда здорового способу життя, підвищення тривалості та якості життя.

Аспект взаємодії держави і громадянського суспільства в публічній політиці та управлінні є дуже важливим, адже основною метою вивчення громадського здоров’я є дослідження стану здоров’я населення у взаємозв’язку з чинниками життя, якістю і доступністю медичної допомоги. Здоров’я українців перебуває під впливом багатьох несприятливих факторів, а саме старіння населення, урбанізація та глобальне поширення нездорового способу життя, не якісні продукти харчування, пасивний спосіб життя та інше. 

Зі зміною влади змінюється і публічна політика у сфері охорони здоров’я в Україні, але все ж потребує ретельного перегляду та викорінення зайвих бюрократичних принципів і корупції. Вона має ґрунтуватись на сучасних зарубіжних досягненнях у сфері громадського здоров’я з урахуванням кращих власних напрацювань. Зарубіжні стратегії можуть бути апробовані, але без крайності, особливо в сфері збереження, зміцнення і відновлення здоров’я як важливих складових високої якості життя.

Висновок. Розвиток громадського здоров’я в Україні можливий лише в рамках розвитку глобального здоров’я, насамперед, на основі Європейської політики «Здоров’я-2020», що включає загальне право на здоров’я та медико-санітарну допомогу; соціальну справедливість; доступ до послуг і можливості для поліпшення здоров’я; солідарність; стійкість; право брати участь у прийнятті рішень, які стосуються здоров’я окремих громадян та суспільства; людську гідність. Тільки тоді, коли в Україні буде виділено головні пріоритети для удосконалення державного управління стане можливим його розвиток та впровадження в життя. Важливим питанням є спеціалісти-професіонали, і, головне – гідна оплата праці.

Бібліографічний опис для цитування: [ ?, 197–198]

Пашов Р.І., Філоненко М.Ю. Особливості публічної політики в галузі охорони здоров’я. Матеріали XVII  з'їзду Всеукра. лікарського товариства, Полтава, 14-16 листопада 2019р. C.197-198